Створити парк відпочинку "Парк Санґушків" - електронна петиція

Кількість переглядів: 1944

Час подання петиції: 0000-00-00 00:00:00
Початок збору голосів: 0000-00-00 00:00:00
Голоси зібрано: 0000-00-00 00:00:00
Відкоментовано: 0000-00-00 00:00:00

Автор: Федотов Володимир Геннадійович

Офіційний коментар:

Відповідь на електронну петицію «Створити парк відпочинку «Парк Санґушків»           У відповідь на  електронну петицію про створення парку відпочинку «Парк Санґушків» на земельній ділянці площею 11 га по вул. Шевченка в м. Ізяславі, повідомляємо:         Більша частина території, яка пропонується для створення парку відпочинку, належить до земель історико-культурного призначення, на якій розташовано пам'ятку архітектури національного значення - комплекс «Садиба» (охоронний номер 758), узяту відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 24.08. 1963 року № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» на державний облік.      За змістом положень ст. ст. 53, 54, 150 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.     Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.    Землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.     Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.      Законом України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.      Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.      Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.      На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (ст. 32).      Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»  території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.      Крім того, Закон визначає певний статус, правовий режим використання та захист для кожного виду об’єктів культурної спадщини.      Розробленою Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «Укрндіпроектреставрація» науково-проектною документацією «Історико - архітектурний план  м. Ізяслав та зони охорони пам'яток» передбачено, що більша частина земельної ділянки по вул. Шевченка належить до зони охорони пам'ятки національного значення комплекс «Садиба» (охоронний номер 758) . На частину комплексу пам'ятки – Костел місіонерів (охоронний номер 758/4) зареєстровано право державної власності в особі Ізяславської райдержадміністрації. Культову споруду передано у безстрокове користування  релігійній громаді парафії Св. Йосипа Римсько-Католицької церкви м. Ізяслав, яка утримує пам'ятку. Частина запропонованої території площею 0,6416 га уже сформована як об'єкт цивільних прав в окрему земельну ділянку (кадастровий номер 6822110100:01:006:0560) і призначена для обслуговування нежитлової будівлі комунальної власності по вул. М.Микитюка, 16-Д. Будівлі пам'ятки культурної спадщини національного значення (охоронний номер 758) не перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, територія не є вільною.       Крім зазначеного, парки відпочинку створюються на землях рекреаційного призначення. Відповідно до ст. 50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.        Відповідно до ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення особливо цінних земель (до яких, зокрема, відносяться землі історико-культурного призначення) допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення. Зазначеною нормою не передбачено зміни цільового призначення земель історико-культурного призначення на землі рекреації для створення парків відпочинку.     Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.     Враховуючи вищенаведене, питання, порушене  в електронній петиції, не може бути задоволене.     Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.   Міський голова                                                                    В.І. Корнійчук