Андрусевич Олексій Костянтинович
позивний "ЗГІДНИЙ"
Дата та місце народження: 01 жовтня 1993 року в с. Соснівочка Білогірської селищної територіальної громади Хмельницької області.
Дата та місце загибелі: 17 серпня 2023 року на Луганщині.
Звання: солдат.
Посада: навідник
Підрозділ: 12 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону
Обставини загибелі: загинув 17 серпня 2023 року на Луганщині під час ведення бойових дій
Сімейний стан: залишились батьки, молодша сестра Таня, дружина Катерина, двоє неповнолітніх синів Артемко та Іванко
Місце поховання: місцеве кладовище с.Білогородка Ізяславської міської територіальної громади Хмельницької області.
Церемонія прощання із Воїном Світла тут
Окремі факти з біографії бійця:
- у 10 років самотужки Олексій склав придбану батьками кухню;
- у період з 2000 р. по 2009 р. навчався у місцевій школі І-ІІІ ст. с.Квітневе Білогірщини;
- у період з 2009 р. по 2013 року навчався у Кам'янець-Подільському інженерно-технічному університеті за спеціальністю "інженер-механік";
- у 2015 році одружився з коханою Катериною; згодом переїхали у рідне село дружини (с.Білогородка)
- мав золоті руки; був трудоголіком - у руках все горіло;
- любив працювати на землі, власноруч все робив по дому; самотужки облаштував свій дім;
- хобі Олексія - ремонтувати машини, будівництво; зварювальні роботи;
- сам обрав ім'я для свого первістка - Артем; дуже любив свою сім'ю, дітей;
- їздив на заробітки за кордон (йому часто пропонували там роботу, навіть не хотіли його відпускати) та у м.Київ працював садівником - керівництво було у захваті від його робіт;
- згодом працював у ТОВ "Укрелітагро" водієм на "літучці";
- коли розпочалась війна, допомагав людям, волонтерив;
- після повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України, Олексій пішов захищати Батьківщину;
- батько воїна також захищав Батьківщину з 2014 року, наразі демобілізований;
- Олексій як штурмовик брав участь у бойових діях на Луганщині (Лиманський напрямок);
- під час оборонних операцій хлопці йшли на завдання на кілька днів - одного разу під час подібної операці у хлопців не було харчів, ані води - лише одна сосиска - Олексій ділився нею із своїми побратимами (1 сосиска на 5 хлопців);
- ще одна історія із життя Олексія на фронті: кілька хлопців патрулювали біля свого намета - у цей момент на них їхали три окупантські танки. Оборонці думали, що прийшов їхній кінець - але у долі були свої плани. Хлопці разом із Олексієм почали кидати у противника гранати, у підсумку знищили один танк - решта окупантів інших танків - самі від переляку повтікали від наших захисників;
- Олексій жив по принципу: один за всіх, всі - за одного;
- наш земляк ризикуючи власним життям, разом із побратимами під кулями, снаряами йшли в поле бою забирати наших "200"-их воїнів, щоб рідні мали можливість гідно поховати загиблого;
- Олексій був активним, ініціативним, духовно реабілітував своїх побратимів;
- одного разу під час штурму Олексій врятував своїх побратимів - відштовхнув їх в бліндаж, а сам загинув (земля від вибуху присипала його)
- за один місяць сестра воїна втратила і брата Олексія (загинув), і свого чоловіка (наразі важається безвісти зниклим).
Відзнаки бійця
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі, відповідно до указу Президента України Володимира Зеленського посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня солдата АНДРУСЕВИЧА Олексія Костянтиновича