Максимчук Станіслав Миколайович

позивний "ADIDAS" (АДІДАС)

Дата та місце народження: 16 червня в с.Теліжинці

Дата та місце загибелі: 29 квітня 2024 року на Донеччині

Звання: солдат

Посада: старший стрілець

Підрозділ: 2 десантно-штурмове відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону

Обставини загибелі:  загинув 29 квітня 2024 року на Донеччині під час ведення бойових дій 

Сімейний стан: є батьки, дружина, синочок Ян

Місце поховання: місцеве кладовище с.Теліжинці Сахновецької сільської територіальної громади Хменльницької області 

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

• 2006-2015 рр навчався у Теліжинецькій ЗОШ І-ІІІ ст.

• 2016-2018 рр – навчався у Хмельницькому професійному ліцеї електроніки, де здобув професію (підвищив кваліфікацію за професією) «слюсар-електрик з ремонту електроустаткування»;

• Неодноразово брав участь у конкурсі математичного напрямку «Колосок»

• У 2018-2021 роки проходив строкову службу у військовій частині при Національній гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» на Київщині

• Ніколи нікому не відмовляв у допомозі;

• Був душею компанії, мав чимало друзів;

• Любив готувати, особливо виходила у нього корона страва – смажена картопля;

• Захоплювався автівками та спортом – підтягування;

• Любив конструювати, ремонтувати

• Завжди намагався виконати завдання якомога швидше;

• Одружився із коханою жінкою за кілька днів до повномасштабної війни

• Після повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно долучився до ЗСУ боронити свою країну від ворога;

• Протягом 2023 року захищав Україну в одних із найгарячіших точок країни – на Донеччині та Херсонщині

• Ще будучи школярем дуже любив чотирьохлапих – щоразу повертаючись додому зі школи приносив додому чи то цуценя, чи то кошеня – не змінилось і в дорослому житті. Перебуваючи в Одесі під час бойового завдання у боротьбі із ворожими ударними безпілотників та ракет  супротивника, знайшов там песика. Охрестивши його ім’ям «Бумер», привіз його на свою малу Батьківщину. У 2023 році підібрав ще одне цуценя – дівчинку. «Вальму» також привіз додому до своїх батьків, де наразі вона охороняє їхній дім, як фортецю.    

• Після народження сина Станіслав мріяв зробити собі тату з відбитком ніжки свого сина – цю мрію втілив у життя  за місяць до свої смерті;

Хобі: полюбляв рибалити: ще в дитинстві власноруч змайстрував собі вудку з ліщини, а в зрілому віці – мав понад 10 різноманітних рибальських снастей

А також у Станіслава була традиція – на Водохреща купатись в ополонці – жодного року не пропускав

Відзнаки:

• Грамота за сумлінне та професійне виконання службових обов’язків, високу особисту взірцевість, професійну компетентність, зразкову військову дисципліну

Відповідно до указу Президента України Володимира Зеленського за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі, посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня

Найзаповітніша мрія Станіслава – вільна та незалежна Україна і робив усе можливе для цього