Поліщук Андрій Павлович

Фото без опису

Дата та місце народження: 25 лютого 1986 року в м.Ізяслав Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: загинув 17 липня 2023 року внаслідок військових дій на Донеччині.

Звання: солдат.

Посада: навідник - оператор

Підрозділ: розвідувальне відділення розвідувального взводу розвідувальної роти управління військової частини

Обставини загибелі: загинув 17 липня 2023 року внаслідок військових дій на Донеччині.

Сімейний стан: залишились мати, сестра, дружина, двоє дітей (син та донька)

Місце поховання: місцеве кладовище (на Алеї Слави) в м.Городок Хмельницького району Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

Його життєва дорога почалася зі шкільних років в Ізяславській загальноосвітній школі №1.
Після закінчення школи Андрій вирішив пов’язати своє майбутнє із землею — тим, що годує людей і тримає на собі життя. Тож продовжив навчання у технікумі в Кам’янці-Подільському, де здобував фах землеупорядника.
Юність була наповнена рухом, мріями та справжнім азартом життя. Андрій захоплювався спортом — із задоволенням грав у футбол і волейбол, любив командний дух і чесну боротьбу. Та не лише спорт жив у його серці. Він навчався у музичній школі та опановував фортепіано, знаходячи у музиці особливу гармонію й спокій. Ще однією великою пристрастю стало сільське господарство — любов до землі, до праці, до справжнього, живого результату своїх зусиль.
Свій громадянський обов’язок Андрій виконав ще у молоді роки, проходячи строкову військову службу в Новограді-Волинському. Саме там загартувався його характер, зміцніла витримка і відчуття відповідальності за свою країну.
Згодом у його житті з’явилося найважливіше — родина. Одружившись, Андрій переїхав до міста Городок на Хмельниччині. Там почалася нова сторінка життя — сповнена турботи, праці та радості батьківства. У сім’ї народилося двоє дітей, які стали для нього найбільшим щастям і головним сенсом життя.
Та коли на українську землю прийшла біда і російські окупанти розпочали повномасштабне вторгнення, Андрій не залишився осторонь. Він зробив вибір, який роблять справжні чоловіки — став на захист своєї держави, своєї родини, своєї землі. Долучившись до лав Збройних Сил України, вирушив боронити Батьківщину.
Його шлях пролягав через Донеччину — один із найгарячіших напрямків війни, де щодня вирішувалася доля країни. Там, під звуки вибухів і свист снарядів, Андрій разом із побратимами тримав оборону, демонструючи мужність, витримку та незламність українського воїна.
Він - учасник бойових дій, людина, яка власними руками виборювала майбутнє для своєї держави.

Відзнаки бійця

Указом Президента України №741/2023 від 08 листопада 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно).