Кушнірук Олександр Олександрович

Дата та місце народження: 21 липня 1982 року м.Ізяслав, Хмельницька область

Дата та місце загибелі: 25 грудня 2014 року, між населеними пунктами Піски і Первомайське, Ясинуватський район, Донецька область

Звання: підполковник (посмертно)

Підрозділ: 28-ма механізована бригада

Обставини загибелі: 25 грудня 2014 року підірвався на міні ОЗМ-72 в районі між населеними пунктами Піски і Первомайське  Ясинуватського району Донецької області.

Сімейний стан: залишились батьки, дружина, двоє дітей

Місце поховання: м.Хмельницький, Алея Слави на кладовищі у мікрорайоні Раково.

Окремі факти з біографії бійця:

Народився Олександр 21 липня 1982 року в Ізяславі, на Хмельниччині, у родині військовослужбовця.

Учився у школі (нині Ізяславський НВК «ЗОШ І—ІІІ ст. № 2, ліцей»). Навчаючись в 9-му класі, записався до гуртка «Каскад», почав здійснювати свої перші стрибки з парашутом та активно займався спортом. Сашко з братом Олегом, старшим усього на два роки, відвідували разом заняття в ньому, стрибали з парашутом і активно займалися спортом.

Батьки хотіли, щоб Сашко став лікарем. Не було такої роботи, якої б він боявся. Олександр взагалі був дуже цілеспрямованим і без проблем здійснив свою мрію стати десантником.

З 1999 по 2003 роки навчався у Військовому інституті ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського Державного університету, здобув повну вищу освіту та кваліфікацію спеціаліста військового управління, офіцера тактичного рівня, де й навчався його старший брат. Повну вищу освіту Олександр Кушнірук здобув за фахом «Бойове застосування та управління діями підрозділів сухопутних військ», отримав кваліфікацію спеціаліста військового управління, офіцера тактичного рівня.

Після закінчення навчання скерований до 8-ї бригади спеціального призначення. За час проходження служби Олександр був командиром групи, командиром роти, начальником штабу — першим заступником командира загону спецпризначення. Був професіоналом високого рівня. До справи ставився з усією відповідальністю. Був справжнім десантником і був щасливим від того, що професійно виконував військові завдання, нарівні зі всіма.

Неодноразово перебував у закордонних відрядженнях для обміну досвідом по діях підрозділів спецпризначення та вивченню іноземної мови, зокрема у Чехії, Угорщині, Словаччині, Норвегії. Володів англійською мовою на високому рівні. Згодом був направлений старшим військовим спостерігачем центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних сил України до Придністровського регіону Республіки Молдова. Двічі був на курсах виживання в надзвичайних умовах у Норвегії.

На службі він поважав старших за званням і цінував солдатів. Олександр був ерудованим, справжнім професійним військовим, не втрачав почуття гумору, був гарним другом, готовим завжди прийти на допомогу. Мав звання «Почесний донор України».

Після початку війни на сході (у 2014 році) тимчасово став начальником розвідки 28-ї механізованої бригади.

Під Донецьком Олександр Кушнірук був висококваліфікованим офіцером, який міг виконати завдання будь-якої складності.

Загинув 25 грудня 2014 року, виконуючи завдання під Донецьком. Ідучи в черговий раз на завдання з розвідки, Олександр вів групу в районі між населеними пунктами Піски і Первомайське (Ясинуватський район) Донецької області. Виявивши небезпеку, віддав наказ залишитися всім на місці і чекати його розпоряджень. Олександр зі своїм помічником пішов на огляд місцевості. Невдовзі пролунав вибух: Олександр підірвався на міні ОЗМ-72. Разом з ним загинув молодший сержант Віорел Лісник.

Похований на Алеї Слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове (Хмельницький). Залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей.

Відзнаки бійця

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Згідно рішення п’ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 р. нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно).

Рішенням дев’ятої сесії Хмельницької міської ради № 3 від 26 жовтня 2016 р. присвоєно звання "Почесний громадянин міста Хмельницького" (посмертно).

Рішенням сімнадцятої сесії Ізяславської міської ради сьомого скликання від 11 листопада 2016 року № 4 «Про присвоєння вулицям та провулкам м.Ізяслав імен загиблих учасників антитерористичної операції (АТО)» вулиці Лєрмонтова присвоєно ім’я вулиця Юрія Цісарука, вулиці Свободи присвоєно ім’я  Олександра Кушнірука, провулку Новосільському присвоєно ім’я Василя Кобернюка, вулиці Жовтневій присвоєно ім’я Миколи Микитюка.

Рішенням 74 сесії Ізяславської міської ради 6 скликання №32 від 10 липня 2015 року змінено ім'я в назві Ізяславського НВК №2 з "імені М.Островського" на "ім'я О.Кушнірука"

У 2017 році з метою вшанування пам’яті Олександра Кушнірука, який загинув в ході проведення Антитерористичної операції на сході України, випускника Ізяславського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2, ліцей» працівниками закладу Л.М. Хомюк, Т.О.Демчук, Н.П.Розомюк було впорядковано збірку «Він любив свою землю».

З метою вшанування пам’яті Олександра Кушнірука на подвір’ї  Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №2, ліцей», який боєць у свій час закінчив і який сьогодні носить його ім’я, 7 вересня 2017 року було відкрито погруддя герою.

Бюст було виготовлено за ініціативи рідних Олександра Кушнірука та колективу Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №2, ліцей» ім. О.Кушнірука місцевим митцем Миколою Ткачуком. Збір коштів на його спорудження здійснювався за рахунок благодійних коштів.