Гончарук Роман Іванович

позивний "БІЗОН"

Дата та місце народження: 28 січня 1994 року в с.Зубарі Білівського старостинського округу

Дата та місце загибелі: 26 лютого 2024 року в медичному закладі Львівщини

Звання: старший солдат

Посада: старший стрілець

Підрозділ: 1 механізоване відділення 1 механізований взвод 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону

Обставини загибелі:  помер 26 лютого 2024 року у медичному закладі на Львівщині внаслідок поранень, отриманих під час ведення бойових дій  з військовими формуваннями російської федерації

Сімейний стан:  батьки, 4 братів та 4 сестер, дружина Анна, троє дітей Олександр Святослав та Владик (усі вони діти дружини)

Місце поховання: на місцевому кладовищі в с.Зубарі Білівського старостинського округу

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

- у 1 клас пішов до Тишевицької школи, а далі навчався в селі Зубарі (2-4 класи,Ю 2002-2005 рр.); у 2005-2012 рр - навчався у Ріпківській середній школі. 

- по завершенню 11 класів поступив до Плужненського ліцею в м.Ізяслав (2012-2014 рр), де здобув спеціальність "муляр-штукатур 4 розряду".

- Роман народився у багатодітній родині, був першим із 9 дітей (4 братів та 4 сестер);

- з дитинства був працьовитим та допомагав батькам, братам та сестрам;

- любив займатись спортом та риболовлю; обожнював коней;

- мріяв створити кінний спорт;

- в юності допомагав батькові у ремонті будинку (вдвох побудували веранду до хати);

- з дитинства хотів бути військовим;

- 28.11.2016 року прийнятий на службу в ЗСУ (механік-водій танкового взводу танкової роти батальйону); з 11.04.2017 р. - старший водій-механік; з 09.04.2020 р. - старший механік-водій відділення управління командира батальйону взводу зв'язку танкового батальйону;

- служив у найгарячіших точках Луганщини та Донеччини (Торецьк, Лисичанськ, Попасна, Марянка, Бахмут, Золоте);

- хобі: любив колекціонувати вогнепальну зброю і ножі, коли був на службі - допомагав побратимам будувати бліндажі, душові;

- з коханою - майбутньою дружиною Анною познайомився ще до служби в армії через листування, а коли згодом - під час війни зустрілись (вона також була на службі), то зрозуміли, що вже давно знайомі;

- відкрилось натхнення в кулінарії (готував дивовижні страви), навіть для своїх побратимів;

- дуже любив тварин, навіть з передової привіз додому, в село, мале кошеня, котре стало для Романа талісманом;

- вся його родина - дуже дружня.

ВІДЗНАКИ:

- відзнака Президента України "За участь в АТО";

- медаль  "За визволення м.Торецьк";

- нагрудний знак "Ветеран війни";

- нагрудний знак "Ветеран АТО".

23 травня 2024 року, у День Героїв України, відбулася церемонія відкриття в стінах Ріпківської гімназії І-ІІІ ст. меморіальний інформаційний куток вихованцям навчального закладу - учасникам російсько-української війни, які відійшли у Вічність.