Васильчук Олександр Сергійович

позивний "ВАСІЛЬОК"

Дата та місце народження: 03 червня 1979 року, с.Щурівчики

Дата та місце загибелі: 02 жовтня 2022 року на Херсонщині

Звання:  сержант

Посада: командир

Підрозділ:  мотопіхотне відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону

Обставини загибелі:  загинув 02 жовтня 2022 року  під час штурмових дій внаслідок проникаючого наскрізного осколкового поранення

Сімейний стан:  залишились люблячі мама,брати та сестричка кохана дружина Валентина, повнолітні діти Владислав та Олександр

Місце поховання: місцеве кладовище с.Щурівчики  Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

• У 1994 році здобув базову загальну середню освіту в Ізяславській ЗОШ І-ІІІ ст. ім.О.П.Онищука № 5;

• У 1996 році здобув повну загальну середню освіту у Щурівчицькій ЗОШ І-ІІІ ст.;

• У 1997 році закінчив Шепетівське професійно-технічне училище № 20 Хмельницької області за професією «токар» третього розряду;

• Під час навчання в школі до 10 класу серед своїх однокласників був найвищим, за що отримав прізвисько «Гачок»;

• Під час навчання в школі активно займався спортом, зокрема легкою атлетикою (стрибки у висоту), займав призові місця;

• любив та займався сільським господарством;

• з 14.06.1997 р. проходив строкову службу в лавах Національної Гвардії України на Харківщині;

• у 1999 році одружився із коханою дружиною Валентиною;

• протягом усього свого свідомого життя Олександр захоплювався важкою атлетикою (підіймав гирі та штанги), заохочував сільську молодь до цього виду спорту;

• коли російські окупанти напали на територію України, Олександр пішов боронити свою Батьківщину добровільно (учасник АТО з 2015 року);

• побував в одних із найгарячіших точок Донеччини, Луганщини, Запоріжжя

• після повномасштабного вторгнення російських окупантів разом із Олександром пішли захищати Україну його брат Михайло та старший син Владислав (добровільно мобілізувалися у перші дні повномасштабки);

• навіть на фронті Олександр знаходив можливість займатись спортом;

• молодих бійців постійно навчав усіх своїх навиків, аби змогли вижити в бою з окупантами;

• часто підбадьорував своїх побратимів, постійно жартував;

• з воїном було легко спілкуватись, тому що він був щирим у розмові на різні теми;

• вдома вів здоровий спосіб життя, проте на фронті – часто курив;

• усі знайомі воїна часто прислухались до його думки;

• у селі для односельчан був Саша Нечипорковий, у школі - Саша Васильчук, а для багатьох - Олександр Сергійович;

• для своїх синів Олександр був найавторитетнішою людиною в усьому світі;

• після того, як Олександр побував в АТО, йому хотілось навчатись професійно військовій справі

Відзнаки:

• за життя Олександр був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»  (від 17.02.2016 р. № 53/2016);

• почесним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ст. (від 26.05.2022 р. № 626);

• ряд інших грамот

Відповідно до указу Президента України Володимира Зеленського за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі, посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня Васильчука Олександра Сергійовича