Станіславчук Юрій Іванович

позивний "КЕП", "МОРЯЧОК"

Дата та місце народження: 26 липня 1980 року в м.Ізяслав

Дата та місце смерті: 09 листопада 2024 року на Полтавщині (м.Лубни).

Звання: штаб-сержант

Посада: спеціаліст в/ч; командир танку

Підрозділ: Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України, спеціальний розвідувально-диверсійний підрозділ  «KRAKEN» («КРАКЕН»).

Обставини смерті: помер 09 листопада 2024 року у медичному закладі м.Лубни (на Полтавщині) під час проходження військової служби

Сімейний стан: залишилися батьки Любов Іванівна та Іван Іванович, сестра Наталія, дружина Наталія, син Назар, донька Софія

Місце поховання: м.Ізяслав, Алея почесних поховань міського кладовища (Незалежності, буд.153).

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

• Юрій закінчив Ізяславську  школу  № 1; 

• у  1998  р.  закінчив  Плужнянське  професійно-технічне училище  №33  і  здобув  кваліфікацію тракториста-машиніста  (широкого профілю), слюсаря-ремонтника, водія автомобіля;

• військову  присягу прийняв 09.01.1998  р.  у  військовій  частині  А2772.  Після  проходження  строкової служби навчався в Школі прапорщиків в м.Шепетівка;

• у період з 1998 р. по 2003 р. служив військовослужбовцем у військових частинах м.Ізяслав та м.Славута;

• у 2009 р. закінчив Закрите акціонерне  товариство  «Міжнародний  науково-технічний  університет  імені академіка Юрія Бугая» (м.Луцьк) і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки  «Комп’ютерні  науки»,  здобув  кваліфікацію  бакалавра комп’ютерних наук. У 2010 р. у тому ж закладі вищої освіти отримав повну вищу  освіту  за  спеціальністю  «Програмне  забезпечення  автоматизованих систем» та здобув кваліфікацію інженера-програміста;

• хобі: комп’ютери, вирощування с/г продукції (пшениця, кукурудза, соняхи);

• завжди був справедливим і вірив, що всі такі ж.

   Повномасштабне вторгнення російських окупантів на територію України застало Юрія на  роботі в м.Київ.  У перший  день  був  приліт  в  сусідній будинок, який вони будувати. Будівля була вщент знищена. Юра вивів своїх співробітників з-під обстрілів зі столиці, а  також їх разом із своєю сім’єю (дружиною та дітьми) привіз до своїх батьків в м.Ізяслав.  Усі вони  їхали  без  речей,  без  документів,  в  чому  були  одягнені. Усі гуртом проживали у батьківському домі Юрія. Проте й дня не було, щоб він разом із своїми друзями не ходили не місцевого військкомату. Лише у березні 2022 року Юрію із хлопцями, звернувшись до військкомату м.Славута, вдалось долучитись до Сил оборони України, щоб захищати свою родину та Батьківщину.

    Під час відвідин до військкомату, Юрій казав своїй мамі: «Я не хочу, щоб мої діти були рабами! Тому я іду».

Під час служби в силах оборони України Юрій обіймав посади у періоди:

• 06.06.2022 р. - 01.08.2022 р.  ̶ стрілець групи, тимчасово виконуючий

обов’язки командира військової частини;

• 02.08.2022  р.  - 28.02.2024  р.   ̶  співробітник  в/ч;  командир танку;       

• 29.02.2024р. ̶  спеціаліст в/ч; командир танку.

Підрозділи:

• 2022 р. – Іноземний Легіон Головного управління розвідки (ГУР);

• 2023-2024  рр. ̶  Головне  управління  розвідки  (ГУР)  Міністерства оборони  України,  спеціальний  розвідувально-диверсійний  підрозділ «KRAKEN» («КРАКЕН»).

Захищав Батьківщину в одних із найгарячіших точок України:

2022  р. ̶  Запорізький  напрямок;

2023 р. ̶  Луганський напрямок;

2023  р. ̶  Донецький  напрямок;

2023-2024 рр.  ̶  Харківщина.

Останнє завдання Юрія мало бути на Запорізькому напрямку, проте, на жаль, гаряче серце воїна перестало битись.  

Окремі фрагменти із життя бійця

 …Юра на війні з березня 2022 року. Через струс головного мозку, ЗЧМТ, а також численну кількість хвороб внаслідок захисту Батьківщини (бойові виходи 29.08.2022 р, 22.11.2022 р) в грудні 2022 року був визнаний обмежено придатним до військової служби. Проте жодного разу цим не скористався, постійно перебував в зоні бойових дій.

…В кінці серпня 2024 р. Юра був на стажуванні в Німеччині.  Постійно наголошував закордонним  колегам,  що  українським оборонцям потрібна  якісна бойова техніка. Навіть особисто перевіряв бойову техніку в реаліях бойових дій на швидкості, маневруючи.  У  випробовуванні  техніки  на міцність  німецькі  колеги  теж  брали  участь. Німецький інструктор сказав: «Ні-ні, хлопці. З вами  їздити  не  буду. У  мене  сім'я,  діти, онуки. Я ще  жити  хочу. Потрібно не нам вас навчати, як виживати в умовах бойових дій. А навпаки». У підсумку під час перевірки дві бойові машини не пройшли випробовування.

Відзнаки бійця

Нагороджений Президентом України Володимиром ЗЕЛЕНСЬКИМ

орденом «За мужність» III ступеня

Нагороджений  особисто  начальником  Головного  управління  розвідки

Міністерства  оборони  України  Кирилом  БУДАНОВИМ  відзнаками

Головного управління розвідки Міністерства оборони України:

медаль «За сприяння воєнній розвідці України» ІІ ст.

медаль «Україна понад усе»

Волонтерство дітей Воїна Світла

Донька Софія - з 2022 р. волонтерка штабу «Птахи перемоги» м.Нетішин. Завдяки волонтерству разом із своїми друзями Богданою та Артемом вдалось зібрати понад 100 тис.грн. на потреби оборонців (за період від  початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України).  

Посилання на допис та відео-інтерв’ю 

Окрім того, протягом двох літніх канікул поспіль з  подругою  Соломією Софія в м.Ізяслав на своїх імпровізованих блок-постах періодично проводили благодійну акцію на підтримку наших бійців-земляків. Зібрані кошти передавались благочинному храмів Ізяславського округу Хмельницько-Шепетівської єпархії Православної Церкви України митрофорному протоієрею Володимиру Ковальчуку.

Спогади побратимів Юрія

Відношення до служби та побратимів: Патріот, КОМАНДИР, якого поважали його підлеглі та побратими. Завжди йшов на допомогу побратимам, навіть знаючи, що сам може не повернутися і що це може бути дорога в один кінець. АЛЕ про себе він не думав ніколи і не шкодував себе. Завжди думав про Батьківщину та побратимів. Це дуже Велика втрата для нас всіх, для нашого підрозділу, для України, в моїх  очах та очах побратимів він НАЙКРАЩИЙ!!! ЧЕСТЬ ГЕРОЮ!!!

Побратим «ВОЛИНЬ»

 «Ми працювали в одній військовій частині, але різна специфіка.  В перший час він  їздив  бусіком  по  зоні бойових  дій,  розвозив  по  СПшкам,  нас - снайперів  підбирав  по  дорозі  з виходів. Потім Юра пішов на танк, а я з оптикою працював далі. Разом були на штурмах на Запорізькому напрямку. Там його  «роззули». Він  заборонив  екіпажу  покинути машину, приціли були розбиті. Юра по стволу підбивши 2 окупантські танки,  на  ліхтар  в  сторону  окупантів  гатив,  попав  в  «зеленці»  в  невеличке скупчення. Бахнуло там гарно. Відволікло трохи, бо ми, снайпери брали вогонь на себе, бо піхота пройти не могла і ми відпрацювали тоді. Усі так і цілими, не зовсім здоровими, вийшли з поля бою. Він  врятував  наші  життя…

Ми  часто  з  Юрою  спілкувалися  по  телефону... Через  своїх  волонтерів  перед  відпусткою  дали  Юрі  машину  від  шведів, привели її в людський вигляд безкоштовно. За  добу  до  смерті  телефонував  мені,  довольний  був машиною,  на  позитиві... А  через  добу  бачу  від  побратима  в  соцмережах некролог.  Не  повірив.  Давай  його  набирати,  питати,  що  це  він  таке пише... Юра  як  був  в  мене  (якраз  він  їхав  у  відпустку  і  заїхав  до  мене  за машиною, що дали волонтери) - жалівся, що спина болить. Я казав йому,  щоб трохи заглядав у паспорт на дату народження. Береженого Бог береже…Запитав у свого батька (мій батько заслужений лікар), чи можна було врятувати Юру від  розриву  аневризми  внутрішньочеревної  аорти.  Він  відповів,  що  можна, якби відразу Юрі надали необхідну допомогу  під час візиту в лікарню (примітка: в м.Нетішин  Юра  звернувся  в  лікарню  з  гострим  болем.  Його  не  оглянули, а сказали випити таблетку і виставили. А на наступний день Юра не доїхав до частини.  Він  заїхав  в першу,  що  була  на  шляху,  лікарню м.Лубни Полтавщини  і  там лікарі докладали усіх сил, щоб врятувати його життя). І  Юра виводив би з-під куль і надалі наших хлопців»

відео  передачі  машини  волонтерами  для  Юри

Волонтер,  фотограф, журналіст Станіслав Губкін

 «Ось справжні герої України, наші воїни, наші Пацани. Неймовірна історія для нас, але звичайна для них. Я кажу: «Мужики, це як у кіно, - ви герої. Це неймовірно, а у відповідь «та ну, ми робимо те, що мусимо».

Після того, як їх танк підірвався на міні, пацанів контузило. Вони продовжили бій та знищили 3 одиниці бронетехніки орків! Це неймовірно. Це герої. 

Навідалися  бійці,  привезли  всього  потроху.  А  вони  вже  рвуться  в  бій. Дякую Боже, що я не москаль. Дякую Боже за таких людей - щирих, міцних. Людей, котрі люблять Батьківщину та захищають її. Шана кожному! Зараз бійці  відновлюються  у  лікарні  і  знов  рвуться  у  бій,  захищати  Україну».

(серпень 2022 р.)

відео  з  інтерв’ю  Юри