Кучерук Олександр Анатолійович

позивний "МАЛИЙ"

Дата та місце народження: 17 лютого 1991 року с.Клубівка Ізяславської міської територіальної громади Хмельницької області.

Дата та місце смерті: 15 жовтня 2023 року на Херсонщині

Звання: солдат

Посада: кулеметник

Підрозділ: відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони

Обставини смерті:  загинув 15 жовтня під час ведення бойових дій  (отримав травми, не сумісні з життям внаслідок ворожих вибухів)

Сімейний стан: залишились мати, дві сестри (старша та молодша за Олександра)

Місце поховання: місцеве кладовище с.Клубівка Клубівського старостинського округу Ізяславської міської територіальної громади Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

• У період з 1997 р. по 2008 р. навчався в Клубівській ЗОШ І-ІІІ ст.;

• улюбленим предметом була математика;

• у шкільні роки постійно брав участь у театральних сценках;

• У 2009 р. закінчив Грицівське вище професійне училище № 38 і здобув професію оператора комп’ютерного набору;

• У дитинстві любив проводити літні канікули у бабусі та дідуся в с.Мислятин;

• Саме дідусь прив’язав Олександру любов до тварин та риболовлі, мацструвати з підручних матеріалів вудочки;

• Завжди мав багато друзів, проте ніколи не користувався «соціальними мережами». Для Олександра важливе було живе спілкування;

• З дитинства любив слухати українську музику;

• Олександр мав геніальну пам'ять, міг запам'ятати з першого разу;

• Олександр був дуже трудолюбивий та відданим тому, що робив; легко знаходив спілкування з людьми та був душею компанії;

• постійно любив жартувати, навіть у найскрутніших життєвих ситуаціях;

• два роки служив матросом на західній військово-морській базі (м.Одеса);

• у мирний час їздив на заробітки по Україні;

• Олександр виховувався в родині військового – батько бійця воював в Афганістані, де отримав поранення та отримав медаль за «Відвагу»;

• Олександр на жаль не встиг побудувати свою сім’ю, проте дуже любив та пишався своїми племінниками;

• 24 лютого 2022 року мав їхати з-за кордон на заробітки, проте залишився в Україні та пішов боронити Батьківщину від російських окупантів;

• під час служби на фронті довелось боронити Батьківщину в одних із найгарячіших точках – на Курахівському, Мар’янському та Херсонському напрямках;

• побратими для Олександра були неначе брати, дуже гордився ними.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі, відповідно до указу Президента України Володимира Зеленського №14/2024 від 20.01.2024 р. “Про відзначення державними нагородами України” посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня