Поліщук Юрій Васильович

Дата та місце народження: 18 травня 1979 року 

Дата та місце загибелі: помер 06 грудня 2025 року на Ізяславщині (вдома, серце зупинилось).

Звання: головний сержант

Посада: технік групи

Підрозділ: група логістики штабу загону спеціальних операцій

Обставини загибелі: помер 06 грудня 2025 року на Ізяславщині (вдома, серце зупинилось).

Сімейний стан: залишились дружина, син

Місце поховання: місцеве кладовище с.Лютарка Ізяславської міської територіальної громади Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

У 2014 році, коли підступний російський загарбник вступив на нашу землю, коли світ ще не встиг оговтатися від зради та болю, Юрій не розгубився й не відвернувся. Він зробив те, що роблять найсміливіші — став щитом для своєї країни. Без вагань. Без страху за власне життя. З вірою в Україну, якою він жив і заради якої готовий був стояти до кінця.

Там, де вирішувалася доля нашої держави, — на Донеччині, Херсонщині, Сумщині — був і Юрій. Там, де лунали обстріли, де земля тремтіла від ворожих снарядів, де кожен день був межею між життям і смертю, — наш земляк стояв пліч-о-пліч із побратимами. Одинадцять довгих, виснажливих, нескінченно важких років він захищав наш спокій, наші домівки, наші молитви про мир.

Юрій завжди виконував свою службу бездоганно. Не тому, що так вимагав статут, а тому, що так вимагала його совість, його серце. Він був тим побратимом, якому довіряють життя. Тим військовим, на якого рівняються. Тим українцем, чия незламність передавалася іншим, як вогонь від свічки до свічки.

Відданість і сила духу нашого учасника бойових дій були відзначені численними подяками та грамотами від командування різних рівнів. Серед нагород — медаль за сумлінну службу ІІІ ступеня, почесний нагрудний знак «Сталевий хрест», відзнака Президента України «За оборону України». Кожна з них — це не просто метал. Це доказ того, що Юрій був одним із тих, на кому трималася Україна.

Повернувшись з фронту додому лише на короткий перепочинок, Юрій мріяв про хвилини спокою, тепло рідного дому та обійми близьких, про маленькі радощі, які дає мирне життя. Та війна забирає найдорожче навіть тоді, коли здається, що небезпека позаду. Серце відважного воїна, яке так довго витримувало біль, втому і втрати побратимів, зупинилося 06 грудня у рідних стінах домівки.

Відзнаки бійця

Серед нагород — медаль за сумлінну службу ІІІ ступеня,

почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»,

відзнака Президента України «За оборону України».

Кожна з них — це не просто метал.

Це доказ того, що Юрій був одним із тих, на кому трималася Україна.