Поліщук Юрій Васильович

Фото без опису

позивний "МАЙСТЕР"

Дата та місце народження: 18 травня 1979 року в м.Ізяслав

Дата та місце загибелі: помер 06 грудня 2025 року на Ізяславщині (вдома, серце зупинилось).

Звання: головний сержант

Посада: технік групи

Підрозділ: група логістики штабу загону спеціальних операцій

Обставини загибелі: помер 06 грудня 2025 року на Ізяславщині (вдома, серце зупинилось).

Сімейний стан: залишились дружина, донька (від попереднього шлюбу), сестра

Місце поховання: місцеве кладовище с.Лютарка Ізяславської міської територіальної громади Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

Навчався в Ізяславській загальноосвітній школі № 4.
У житті він був надзвичайно світлою та щирою людиною. Вирізнявся позитивним настроєм, життєрадісністю та вмінням підтримати інших у будь-якій ситуації. Любив жартувати, причому робив це настільки майстерно, що іноді важко було відрізнити жарт від серйозності — саме таким, із посмішкою та добрим гумором, він назавжди залишиться у пам’яті близьких і друзів.
Мав природні лідерські якості: був хорошим організатором, умів об’єднувати людей, створювати атмосферу довіри та взаєморозуміння. Його заслужено вважали душею будь-якої компанії. Завжди був готовий прийти на допомогу, ніколи не залишався осторонь чужих проблем.

Хобі: у вільний час захоплювався риболовлею, бджолярством та із задоволенням займався домашнім господарством

У 2014 році, коли підступний російський загарбник вступив на нашу землю, коли світ ще не встиг оговтатися від зради та болю, Юрій не розгубився й не відвернувся. Він зробив те, що роблять найсміливіші — став щитом для своєї країни. Без вагань. Без страху за власне життя. З вірою в Україну, якою він жив і заради якої готовий був стояти до кінця.
У складі сил оборони брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках фронту, зокрема на Донеччині, Луганщині, Запоріжжі, Харківщині та Сумщині, гідно виконуючи свій обов’язок перед державою.
Повернувшись з фронту додому лише на короткий перепочинок, Юрій мріяв про хвилини спокою, тепло рідного дому та обійми близьких, про маленькі радощі, які дає мирне життя. Та війна забирає найдорожче навіть тоді, коли здається, що небезпека позаду. Серце відважного воїна, яке так довго витримувало біль, втому і втрати побратимів, зупинилося 06 грудня у рідних стінах домівки.

Фото без опису