Оніщук Тарас Володимирович

позивний "КВАС"

Дата та місце народження: 19 січня 1986 року м.Ізяслав Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 21 серпня 2023 року у Донецькій області.

Звання: солдат

Посада: водій

Підрозділ: десантно-штурмове відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону окремої десантно-штурмової бригади

Обставини загибелі: загинув 21 серпня 2023 року у Донецькій області від вибухів та осколків внаслідок ворожого мінометного обстрілу, допомагаючи побратимам

Сімейний стан: залишились батьки, дружина, донечки Анастасія та Ярослава

Місце поховання: м. Ізяслав, Алея почесних поховань міського кладовища (Незалежності, буд.153).

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

у 2001 році закінчив 9 класів в НВК «Ізяславська ЗОШ ІІ-ІІІ ст. №5 гімназія»
У 2003 році закінчив 11 класів в НВК «Ізяславська ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ліцей»
З 2003-2004 рік навчався у Плужненському професійному аграрному ліцеї і здобув професію «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
У 2006 році закінчив Хмельницьке ВПУ-4 і здобув професію «Столяр»
Тарас був дуже працьовитий, багатогранний і допитливий, тому продовж свого не довгого життя відповідально працював та розвивався в багатьох сферах: водій, продавець, будівельник, складальник корпусних меблів, охоронець, оббивальник м’яких меблів, фінансовий консультант.
З 2020-2023 рр (в останні роки свого життя) працював у ДП «Ізяславське лісове господарство» на посаді столяра.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України був мобілізований та вступив до лав ЗСУ.
Тарас був зовсім не войовничим, не мав військових нахилів і навичок, проте був патріотом своєї країни та справжнім, мужнім чоловіком. І завжди казав, що захищати країну і свою сім’ю - це обов’язок кожного чоловіка. Так він став бійцем десантно-штурмової бригади.
Під час війни побував в одних із найгарячіших точках України (на Бахмутському напрямку)

Цікаві фрагменти з біографії

У 2004 році у віці 18 років познайомився і одразу закохався у свою майбутню дружину. Наступного року вже хотів одружитися, але Оксана вчилася і заміж виходити поки що не планувала. Тарас був наполегливим та дуже цілеспрямованим і своєю далекоглядністю та палким коханням підкорив її. В 2007 році одружилися. (Історія кохання «Нездійснені мрії»)

Хобі: любив щось майструвати, ремонтувати, творити з дерева.

Для улюблених дітей завжди намагався щось цікаве створити: Шведська стінка, розвиваючі іграшки, всілякі гойдалки, будиночок з гіркою, полички для книжок і ін. Для дружини зробив велику дерев’яну гойдалку, садові меблі, втілював в життя різні її задуми.

Для нашого міста до новорічних свят разом з колегами зробив будинок-резиденцію Святого Миколая, з цікавістю робив й інші вироби на прохання різних підприємств міста.

Цікаві факти про загиблого бійця Тараса

1. Тарас з досить ранніх років почав працювати, щоб купувати собі улюблені речі

2. З підліткового віку обожнював різну техніку (зокрема мотоцикли), мав свій мопед, яким катав друзів, згодом придбав скутер

3. Був дуже амбітним, в юності хотів стати Президентом України, щоб спробувати змінити до кращого нашу країну.

4. Тарас мріяв збудувати для своєї сім’ї великий будинок, зробити гарне подвір’я та купити авто.

5. Був майстром на всі руки: розумівся в будівництві, електриці, сантехніці, зварюванні, вмів зробити все, за що брався. Якщо не знав як, заходив в інтернет та вчився цьому.

6. Тарас понад усе любив свою сім’ю: у вільний від роботи час проводив разом з коханою дружиною та дітьми. Любили разом гуляти на природі, ходити на річку, кататися на санчатах, їздити за можливості в ліс.

7. Обожнював своїх донечок і намагався для них дати все, що міг, щоб у дорослішому віці вони мали всі можливості для старту у свідоме життя. Вчив їх всього, що знав сам: від їзди на велосипеді і роликах до готовності у доросле життя (вміння реалізовувати свої плани, бути достойними людьми, постійно вчитися, нічого не боятися та йти лише вперед!)

8. Дивився на все масштабно: мріяв зробити своїми руками для рідного міста дерев’яні дитячі майданчики, відпочинкові зони для ізяславчан, спортивні комплекси для підлітків. Дуже хотів, щоб наше місто розвивалося.

9. Тарас був товариський, обожнював жартувати, завжди підіймав усім настрій, ще з юнацьких років хотів стати гарним оратором.

10. За останні роки дуже полюбляв подорожувати, мріяв з сім’єю об’їздити всі цікаві місця України і відвідати якомога більше країн світу.

11. Був добрий, не конфліктний, відповідальний, допомагав усім, хто його попросив, тому його любили й поважали.

12. Тарас був чесний, справедливий, терплячий та мудрий не по роках, вчив близьких витримки, доброти та умінню прощати. Цікавився законами Всесвіту та розвивався духовно.

Цікаві історії з життя бійця

Тарас всього завжди добивався сам.

Ось настав час здавати екзамен по водінню. Вся група озброїлася грошима (бо на той момент у того викладача лише такі методи були прийому знань). Тарас почав сумніватися в собі через насміхання одногрупників, що той планує здавати сам, без коштів. Казали, що це не реально і він нізащо не здасть іспит. Але мудрий батько його підбадьорив, сказав, що у нього все вийде, «водіння у них було в крові» та й зрештою, завжди можна перездати повторно.

Перед самою здачею іспиту, в останній момент міняють викладача, на того, кого цікавили виключно знання!

Які ж були вирази обличчя одногрупників, коли з усієї групи (біля 30 чоловік), здали іспит лише двоє: відмінник та Оніщук Тарас!

Ось так він усвідомив, також дякуючи своєму батьку, що всього можна досягти і не все купується за гроші.

Відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час оборони територіальної цілісності, вірність військовій присязі.

Фото без опису