Воїн, який назавжди залишиться у строю пам’яті
Ще одна чорна звістка сколихнула нашу громаду. Ще одна родина отримала біль, який неможливо виміряти словами. Біль, що назавжди змінює життя, розділяючи його на «до» і «після».
Виконуючи свій військовий обов’язок та залишаючись вірним присязі до останнього подиху, загинув 22-річний військовослужбовець, лейтенант, уродженець села Мислятин Юрій Вікторович Жуковський.
Майже два роки рідні жили між болем і надією. 31 серпня 2024 року вони востаннє чули його голос — такий рідний, такий дорогий. Після того настала тривожна тиша. Дні чекання перетворилися на довгі місяці невідомості, виснажливих пошуків і молитви за диво. Та страшна правда все ж наздогнала родину. Результати ДНК-експертизи підтвердили: того дня, виконуючи бойове завдання, Юрко загинув смертю Героя.
Його молоде життя обірвалося на передовій — там, де щодня вирішується доля нашої держави, де кожен світанок може стати останнім, а кожен крок вимагає надлюдської мужності. Там, де триває боротьба за право українців жити на своїй землі, вільно дивитися у майбутнє.
Юрій належав до покоління новітніх Героїв, які стали щитом для своєї країни у найважчий для неї час. Він виріс у родині військовослужбовців, змалку знаючи справжню ціну честі, відповідальності та служіння Батьківщині. Для нього слова «обов’язок», «відвага» і «Україна» ніколи не були порожнім звуком. Вони стали його життєвим шляхом, його вибором та його долею.
Закінчивши військову академію, Юрко без вагань став на захист рідної землі. Молодий офіцер, сповнений сил, мрій і планів, він присвятив себе служінню Україні. До останньої миті залишався вірним своєму народові, своїм побратимам і військовій присязі. Його серце билося в унісон із серцем України, яка бореться за своє майбутнє.
Сьогодні Ізяславщина у скорботі схиляє голову перед пам’яттю Воїна Світла. Неможливо знайти слова, які б загоїли цей біль для рідних і близьких. Немає слів, здатних втамувати пекучу рану втрати. Разом із родиною сумує вся громада, адже ми втратили не просто воїна — ми втратили Оборонця, сина України, який віддав за неї найдорожче — власне життя.
Світла пам’ять про Юрка житиме у наших вдячних серцях вічно. Його ім’я назавжди вписане у літопис мужності та незламності українського народу.
Уклінна шана, безмежна вдячність і вічна пам’ять Воїну Світла…
03 червня 2026 року на рідну Ізяславщину прибуде кортеж із тілом загиблого Захисника України Юрія Жуковського, аби земляки, друзі, знайомі та рідні мали змогу віддати йому останню шану та провести Героя в останню путь.
Маршрут траурного кортежу пролягатиме орієнтовно о 08:00 год. (точний час прибуття буде повідомлено додатково) через населені пункти Ізяславщини (починаючи від Сахновецького перехрестя через села Топори, Топірчики, Клубівка та Васьківці) до рідного батьківського дому Захисника у селі Мислятин.
Цього ж дня у рідній оселі воїна відбудеться церемонія прощання. Заупокійну службу за новопреставленим Юрієм звершать священнослужителі Православної Церкви України. Після завершення чину прощання траурна процесія вирушить до міста Хмельницький тим же маршрутом, де відбудеться обряд поховання Воїна Світла.
У зв’язку із цим на території Ізяславщини оголошено загальногромадську жалобу. На знак скорботи за воїном на будівлях та спорудах місцевого самоврядування буде приспущено державні прапори, а також обмежено проведення розважально-танцювальних заходів на території громади, заборонено звучання розважальної музики у закладах торгівлі та громадського харчування.
Наші безстрашні захисники воюють у надважких умовах, чоловіки і жінки героїчно жертвують своїм життям заради виживання цілої країни. А тому закликаємо громадськість Ізяславщини спільною молитвою віддати шану та провести в останню путь Воїна Світла «живим коридором» з українською символікою. Ми зобов'язані віддати належну і, на жаль, останню шану нашому оборонцю...
