Знову чорна звістка прийшла до української родини…
Знову чорна звістка прийшла до української родини… Знову біль, що пронизує серце, стискає душу й назавжди залишає рану у серцях рідних, близьких, друзів та всієї громади.
25 травня 2026 року на Дніпропетровщині, під час виконання бойового завдання, загинув сержант, командир відділення безпілотних авіаційних комплексів — командир екіпажу безпілотних літальних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Новак Микола Олександрович, житель села Радошівка.
Йому було лише 31… Попереду мало бути ще ціле життя — родинне тепло, мрії, плани, мирне небо над рідною землею. Та війна безжально обірвала його долю.
Микола став до лав захисників України не заради слави чи нагород. Він став на захист рідної держави, бо не міг інакше. Бо понад усе цінував свободу і розумів ціну миру. Для нього військова присяга була не формальністю, а справою честі та відповідальності перед своїм народом.
Наш земляк був мужнім воїном, надійним побратимом, людиною сильного характеру та великого серця. Навіть у найважчі моменти залишався стійким, відданим службі та своїм побратимам. До останнього подиху Микола виконував свій обов’язок — захищав Україну та кожного з нас.
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій пошані та вдячності перед Воїном Світла. Перед людиною, яка віддала найдорожче — своє життя — заради миру і майбутнього інших. Його подвиг — це не лише сторінка історії, це жива пам’ять, яка назавжди залишиться в наших серцях.
Від імені всієї громади висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника. Немає слів, які могли б зменшити ваш біль, але ми розділяємо його разом із вами.
Світла пам’ять про Миколу назавжди житиме у наших серцях — у кожній згадці, у кожній молитві, у кожному вільному подиху на рідній землі, за яку він віддав своє життя.
Про церемонію прощання з оборонцем та чин похорону буде повідомлено додатково.
