Чорна звістка знову оповила болем Ізяславщину…
Чорна звістка знову оповила болем Ізяславщину… Безжальна війна, яка щодня випробовує Україну на міцність, забрала ще одне життя мужнього Захисника, відданого сина своєї землі - професійного спортсмена-ізяславчанина, людини великого серця Тітарчука Дмитра Васильовича, старшого сержанта, інспектора прикордонної служби 2 категорії — навідник другої зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України.
12 травня 2026 року на Донеччині, у самому пеклі війни, де щодня точиться боротьба за свободу і майбутнє нашої держави, загинув наш земляк.
Йому було лише 40… Ще так багато мало бути попереду. Ще стільки нездійснених мрій, планів, перемог… Але війна безжально перекреслює людські долі, вириваючи з життя тих, хто є гордістю нації, її силою та незламністю.
Дмитро Тітарчук був добре знаний на рідній Ізяславщині не лише як воїн, а й як талановитий футболіст із 22-річним стажем. Для нього футбол був не просто грою. Це було життя, характер, боротьба. На футбольному полі він завжди залишався затятим, принциповим і професійним гравцем, який до останньої хвилини боровся за перемогу. Саме таким наш земляк був і на війні — сильним, витривалим, вірним побратимам та Україні.
Його серце билося в ритмі боротьби — спочатку спортивної, а згодом — справжньої, смертельної боротьби за рідну землю. І коли Батьківщина покликала своїх синів до зброї, Дмитро без вагань став на захист держави, аби його родина, друзі, земляки могли жити під мирним небом.
Сьогодні важко підібрати слова, які здатні бодай трохи полегшити біль цієї втрати. Неможливо змиритися з тим, що війна забирає найкращих, найрідніших. Тих, хто був опорою для родини, надійним другом, щирою людиною, справжнім патріотом.
У скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю Воїна Світла. Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким Дмитра. Разом із вами поділяємо невимовний біль непоправної втрати.
Воїн Світла став тим променем світла, що протистояв мороку. І це світло ніколи не згасне. Воно житиме у спогадах, у вдячності, у кожному мирному дні, вибореному такими, як наш земляк. Нехай світлі спогади про Дмитра будуть сильнішими за смерть.
Уклінна дяка тобі, Воїне. Вічна пам’ять і слава.
Про дату та час прощання із Захисником буде повідомлено додатково.
