Імена Воїнів Небесного Легіону повинні бути навіки викарбувані у наших серця
Сьогодні, 11 травня, минає чергова річниця з дня, коли українська земля втратила ще одного свого вірного сина, ще одного Воїна Світла, який до останнього подиху стояв на захисті рідної держави.
У 2024 році, під час виконання бойового завдання на Донеччині, загинув 55-річний житель села Топори — командир мінометного взводу роти вогневої підтримки, старший лейтенант Шуляк Володимир Васильович.
Він був із тих людей, чия присутність дарує впевненість і силу. Зрілий, мудрий, досвідчений воїн, який не ховався за спинами інших, а завжди йшов попереду, ведучи за собою побратимів. Його голос був голосом спокою серед вибухів, його рішення — опорою у найтяжчі хвилини бою. Він прикривав своїх побратимів вогнем, тримав стрій до останнього, залишаючись вірним військовій присязі, честі офіцера та Україні.
Смерть таких людей пронизує серце невимовним болем. Але водночас саме завдяки таким Воїнам Світла Україна продовжує жити, боротися й стояти незламно. Їхня самопожертва — це не просто сторінки новітньої історії. Це наша сьогоднішня реальність, написана кров’ю найкращих синів і дочок українського народу.
Імена Воїнів Небесного Легіону повинні бути навіки викарбувані у наших серцях. Вони стали символом мужності, честі та незламності українського духу. Ми не маємо права забути їхній подвиг, не маємо права дозволити часу стерти біль втрати чи применшити ціну свободи, яку вони заплатили власним життям.
Сьогодні жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку нашого воїна-земляка, стають символом нашої скорботи, нашої вдячності та нашої вічної пам’яті. У кожній пелюстці — сльози матерів, дружин, дітей, побратимів і всіх українців, чиї серця назавжди торкнулася ця війна.
Світла пам’ять та вічна шана старшому лейтенанту Володимиру Шуляку!
