Єдність заради безпеки
Вчора, 23 березня, у приміщенні Центру надання соціальних послуг відбулося засідання Координаційної ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання та протидії домашньому насильству та протидії торгівлі людьми при виконавчому комітеті Ізяславської міської ради. Захід пройшов під керівництвом заступника міського голови, очільниці Координаційної ради Лесі Божко.
Першим питанням порядку денного стала організація надання соціальних послуг сім’ям з дітьми та молоді, зокрема тим, хто пережив домашнє насильство.
Світлана Косовська, завідувачка відділення соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг», представила ґрунтовний аналіз поточної роботи. Виступ був насичений конкретикою, прикладами з практики та чітким баченням подальших кроків. У її виступі чітко простежувалась головна ідея: соціальні послуги — це не формальність, а інструмент реальної допомоги, що здатен змінювати життя.
Особливу увагу було приділено:
-
доступності соціальних послуг для вразливих категорій населення;
-
індивідуальному підходу до кожної сім’ї;
-
ефективності програм для осіб, які вчинили домашнє насильство.
Саме останній аспект викликав жваве обговорення. Адже робота з кривдниками — це складний, але надзвичайно важливий елемент системи протидії насильству. Це шанс не лише покарати, а й змінити поведінку, запобігти повторним випадкам та зберегти людські долі.
Окрему увагу було приділено діяльності закладів освіти громади у сфері запобігання домашньому насильству.
Головний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту міської ради Лариса Сологуб поінформувала про хід виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2025 року №1513, яка визначає порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.
Учасники обговорення зійшлися на тому, що:
-
педагоги мають бути не лише освітянами, а й першими, хто помічає проблему;
-
підвищувати обізнаність у цій сфері учнів і батьків;
-
важливо забезпечити чіткі алгоритми реагування;
-
профілактична робота повинна бути системною та безперервною.
Звучала важлива думка: безпечне освітнє середовище — це не декларація, а щоденна спільна робота дорослих, які несуть відповідальність за дитинство без страху.
Засідання стало підтвердженням того, що ефективна політика у сфері захисту прав людини неможлива без тісної міжвідомчої співпраці. Соціальні служби, освітяни, орган місцевого самоврядування — кожен виконує свою роль, проте лише разом вони формують цілісну систему підтримки.
Обговорення питань порядку денного засідання було змістовним, інколи гострим, проте конструктивним. Адже за кожним рішенням — конкретні долі, конкретні історії, які потребують не байдужості, а дієвих та невідкладних дій.
