І знову страшна звістка прийшла у дім, де ще вчора чекали, вірили, молилися…
Знову страшна звістка чорним крилом накрила Ізяславщину. Знову біль стискає серця, а смуток огортає домівки нашої громади. Війна безжально вириває з наших рядів тих, хто став щитом для України. І знову страшна звістка прийшла у дім, де ще вчора чекали, вірили, молилися…
4 березня 2026 року на Запоріжжі, виконуючи бойове завдання із захисту України, загинув наш земляк - 47-річний ізяславчанин, солдат, стрілець-помічник гранатометника першого мотопіхотного відділення третього мотопіхотного взводу другої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону Белозор Леонід Миколайович.
Він був одним із тих, хто не ховався від небезпеки, хто без вагань став до строю, коли Батьківщина покликала. Одним із тих, на чиї плечі лягла важка ноша кривавої війни. Його шлях обірвався далеко від дому — серед гуркоту зброї, на землі, яку він захищав до останнього подиху.
Та воїни такого духу не зникають безслідно. Вони залишають після себе більше, ніж пам’ять. Вони залишають приклад мужності, гідності та відданості своїй країні.
Найважчий тягар цієї втрати — на плечах рідних і близьких. Немає слів, здатних полегшити цей біль. Немає слів, які можуть заповнити порожнечу, що залишила по собі дорога людина.
Від імені всієї громади висловлюємо щирі співчуття родині нашого Воїна Світла. У цю гірку мить ми разом з вами поділяємо біль втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі.
Нехай світла пам’ять про Леоніда живе у серцях людей, у вдячності рідної землі та у майбутньому вільної України, за яку він віддав найдорожче — своє життя.
Уклінна дяка та вічна пам’ять воїну-захиснику Батьківщини!
Про церемонію прощання з оборонцем та чин похорону буде повідомлено додатково.
