День Героїв Небесної Сотні: пам’ять, що болить і тримає небо над нами
20 лютого 2014 року — це день, коли в самому серці столиці Україна втратила своїх вірних синів і дочок — і водночас знайшла себе. Цей день став точкою неповернення. Крапкою в історії пострадянського страху. Криком проти удаваної «багатовекторності», за якою ховалося небезпечне проросійське тяжіння.
У той кривавий день у центрі Києва загинуло 48 людей. Разом із іншими полеглими та смертельно пораненими учасниками зими 2013–2014 років і тими, хто віддав життя навесні за територіальну цілісність України, їх назвали Героями Небесної Сотні. Усього — 107 загиблих учасників Революція Гідності, серед них наш земляк - журналіст В’ячеслав Веремій. Вони були різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Проте їх об’єднало одне — гідність. Вони, як і мільйони інших українців, вийшли на Майдан Незалежності по всій Україні не заради політиків. Вони стояли за право жити у вільній державі, бо самі були вільні духом.
Лютий 2014 року став першим актом збройної агресії проти громадян України, які прагнули європейського майбутнього. Той перший бій у місті Київ показав почерк, який сьогодні знає весь світ: терор проти цивільних, кулі проти беззбройних, знищення тих, хто чинить опір. Те, що почалося тоді, на жаль, не завершилося. Воно лише змінило масштаб.
День Героїв Небесної Сотні — це день жалоби. Але це й день честі. День, коли ми згадуємо не лише смерть, а й велич людського вибору: вибору стати щитом для нашої країни; вибору не злякатися; вибору сказати «ні» несправедливості, навіть якщо за це доведеться заплатити найвищу ціну.
Сьогодні Україна вшановує пам’ять тих, хто першими загинули за те, щоб вона збереглася на мапі світу. Щоб її не поглинув значно більший північно-східний сусід. Щоб ми мали шанс захистити свою державність. Їхні імена стоять першими в мартирологу сучасної російсько-української війни. Бо тепер ми знаємо: російська зброя була спрямована проти громадян незалежної України не у 2022-му і навіть не навесні 2014-го. Вона пролунала в Києві в січні та лютому 2014 року — в самому серці Європи.
Смерть Небесної Сотні змінила суспільну свідомість. Вона оголила цінність права на самовизначення. Повернула сенс словам «гідність», «свобода», «суверенність», «європейський вибір». Вона навчила нас, що демократія — це не абстракція, а відповідальність. І що свобода ніколи не дається як дарунок і назавжди.
Цьогоріч Україна знову вшановує Героїв Небесної Сотні в умовах кривавої війни. Знову — під звуки сирен. Знову — з болем за десятки тисяч загиблих/померлих Воїнів Світла від російської зброї. Але щороку 20 лютого ми повертаємося думками до тих перших пострілів. До тих перших втрат. До тих перших імен Воїнів Світла.
Пам’ять про Героїв Небесної Сотні не вмирає. Вона живе в наших серцях — у громадянській активності, у волонтерстві, у єдності, у здатності не мовчати. Вона нагадує: кожен із нас відповідальний за майбутнє України.
Чітка громадянська позиція і готовність обстоювати її до кінця — це риси, які мали Герої Небесної Сотні. І це риси, без яких неможлива наша довгоочікувана перемога над злом. Боротьба триває. Ми будемо захищати наше сьогодні. Ми будемо виборювати наше завтра.
Будемо пам’ятати. Бо пам’ять — це не лише сльози. Це сила, яка не дозволяє нам зупинитися.
Світла пам’ять Героям Небесної Сотні. Слава Україні!
З повагою,
міський голова Сергій ШЛЕГЕЛЬ
