19 лютого 2014 року — початок Війни за Незалежність України
19 лютого 2014 року — дата, що врізалася в історію кривавим рубцем. Саме її визначено початком Війни за Незалежність України Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України”. У цей день рф окупувала перші об’єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України. Так почалася новітня фаза багатовікового протистояння — війна проти одвічного ворога, московії.
12 років тому, в лютому 2014 року, російська федерація розв’язала війну проти України. 19–20 лютого 2014 року відбулися перші акти збройної агресії проти мирних громадян у центрі української столиці та перші зафіксовані перетини державного кордону України російськими збройними силами через Керченську протоку. Це був не спонтанний спалах — це був холоднокровно підготовлений удар.
Російський агресор готувався до нападу роками. Він вів проти України інформаційну та економічну агресію, системно вербував зрадників, створював й фінансував потужну агентурну мережу. Ворог діяв тихо, підступно, методично. І першим об’єктом відкритої агресії став Крим.
У березні 2014 року було окуповано Автономну Республіку Крим і Севастополь. У квітні 2014 року розпочалося вторгнення в Донецькій та Луганській областях. Україна опинилася перед екзистенційним викликом. Та вже у 2014 році Збройні Сили України, підкріплені добровольцями, зупинили просування окупації й звільнили частину захоплених територій нашої держави. На руїнах занедбаної армії народжувалася нова сила — Армія Нації.
Справжні наміри агресора остаточно проявилися 24 лютого 2022 року, коли світ став свідком відкритої повномасштабної війни, розв’язаної російською федерацією проти України. Це вже була не гібридна операція, не «локальний конфлікт» — це був удар по основах міжнародного порядку, загроза миру і безпеці не лише Європейського континенту, а й глобальній стабільності.
Повномасштабне вторгнення зірвало маску з агресивного путінського режиму. Світ побачив справжнє обличчя кремля — свавілля, безкарність і демонстративне торжество тоталітарної логіки сили. Акт неспровокованої агресії 24 лютого 2022 року мав би стати безумовним тригером для цивілізованого світу — сигналом до консолідованої відсічі. І хоча Україна отримала потужну підтримку партнерів, навіть через чотири роки війни загарбник не припиняє диктувати свої умови, а російська зброя продовжує руйнувати українські міста й забирати життя.
Повномасштабна війна 2022–2026 років уже порівнюється з великими конфліктами минулого. Вона триває довше, ніж німецько-радянська війна 1941–1945 років. Цей факт остаточно зруйнував міф про «три дні» та продемонстрував перевагу української стратегії витривалості. Супротив українців московській агресії переріс у цивілізаційне протистояння.
Ця війна докорінно трансформувала глобальну систему міжнародних відносин. Вона спричинила зміцнення НАТО, прискорила енергетичну незалежність Європи від рф, переформатувала ланцюги постачання та запустила формування нового багатополярного світу. Водночас вона продемонструвала послаблення міжнародного права, повернула привид ядерної загрози й поглибила розкол між демократіями та автократичними режимами.
Та найголовніше — Україна вистояла. Завдяки спільним зусиллям Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших військових формувань, масового волонтерського руху та мільйонів громадян, які стали на захист держави, вдалося зірвати плани ворога. Українська армія стала еталоном ведення війни в умовах протистояння кількісно й ресурсно переважаючому противнику — в екстремальному бойовому середовищі, за жорстких обмежень і в безпрецедентно короткі строки.
Героїчний опір українців уже став легендою. Це не лише боротьба за свободу власної країни — це реальний захист Європи й усього демократичного світу.
Сьогодні стабільність планети чи її відсутність — залежить від результату цієї війни. Війни за Незалежність України. І ця боротьба — не лише за територію. Вона — за право народів бути вільними, за гідність, за майбутнє.
19 лютого 2014 року стало точкою відліку. Проте точка фіналу ще попереду. І вона обов’язково буде українською!
