Вибір Воїна Світла — захищати Україну. Його спадщина — вірність Батьківщині
14 лютого. День, що для багатьох асоціюється з теплом і світлом, а для нашої громади назавжди став символом втрати. Два роки тому обірвалося життя воїна, чия доля нерозривно пов’язана з боротьбою за Україну — Лисенка Володимира Володимировича.
Його шлях — це історія про відповідальність і силу духу. Про вибір, який роблять не заради слави, а заради обов’язку. Значну частину свого життя наш Воїн Світла присвятив службі у Збройних Силах України. Не тому, що так склалися обставини, а тому, що інакше не зміг.
У 2017–2019 роках наш земляк тримав оборону на сході, у самому серці війни. Там, де кожен день — це випробування на витривалість, де мужність вимірюється не словами, а діями. Володимир Володимирович знав ціну тиші після обстрілу. Знав, як виглядає світанок над позиціями. І знав, що таке побратимство, загартоване вогнем.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, наш земляк знову став у стрій. Без пафосу. Без гучних заяв. Просто тому, що Україна потребувала захисту. У 57 років він не ховався за досвідом минулих років, не прикривався віком. Наш оборонець обрав бути там, де потрібний був, де найважче нашій державі.
За роки служби Володимир Володимирович був відзначений нагородою Міністерства оборони «За бездоганну службу». Та найбільшою його нагородою залишалася довіра побратимів і спокій мирних людей за його спиною.
Життя нашого захисника обірвала не куля. Після виснажливої боротьби з важкою хворобою 14 лютого 2024 року воїн відійшов у Вічність у стінах медичного закладу. Ворог буває різним. І не кожен із них носить зброю. Цей ворог підкрадається тихо, виснажує поступово, випробовує віру. І навіть тут наш земляк тримався до останнього.
Він мріяв жити. Хотів бачити, як ростуть нащадки його, як розквітає Україна під мирним небом, за яку боровся проти окупантів. Хотів більше часу для родини, для простих людських радощів, які після війни набувають особливого значення. Проте доля розпорядилася по-іншому.
Сьогодні ми згадуємо Воїна Світла не лише як захисника. Ми згадуємо його як людину твердого характеру і великого серця. Як чоловіка, який ніколи не відступав — ні перед зовнішнім ворогом, ні перед життєвими випробуваннями.
Світла пам’ять та вічна щана Воїну Світла.
