Наші Воїни Світла не зникають у часі - вони стають частиною Вічності
Сьогодні, 21 січня, — день, що назавжди закарбувався болем у серці нашої громади. Річниця загибелі Воїна Світла - 39-річного жителя міста Ізяслав, солдата, гранатометника 2 мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, учасника бойових дій, Гудзенка Миколи Сергійовича.
Понад рік рідні жили між небом і землею — між надією та страхом. Микола вважався безвісти зниклим. Серце стискалося від тривоги, але душа вперто вірила: а раптом живий, а раптом повернеться… Ця надія тримала, не давала впасти у відчай. Та, на жаль, дива не сталося. Страшна правда була встановлена: 21 січня 2024 року, під час запеклого бою на Донеччині, внаслідок удару ворожого БПЛА, Микола загинув.
Це була не просто втрата військового. Це була втрата Сина України. Людини, яка могла ще довго жити, любити, працювати, мріяти, будувати майбутнє для своєї родини. Але замість спокійного життя він зробив вибір —бути Захисником. Стати щитом між ворогом і рідним домом. Вибір, на який здатні лише хоробрі.
Микола не шукав слави й не прагнув героїзму. Він просто не міг залишитися осторонь. Пішов туди, де найважче, де вирішується доля України, де потрібні мужність, сталеві нерви і віра. Саме такою — великою, безмежною, щирою — була його любов до Батьківщини та до своєї родини.
Він став на захист України, бо вірив у Перемогу над ворогом; у свободу своєї країни; у право наших дітей жити без війни, без страху, під мирним небом. За цю віру наш Воїн Світла заплатив найдорожче — власним життям.
Сьогодні – День пам’яті нашого хороброго Воїна Світла. Нехай жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку нашого воїна-земляка, стануть мовчазним символом нашого пекучого, невимовного болю та світлої, вдячної туги за обірваним життям.
Наші Воїни Світла не зникають у часі. Вони стають частиною Вічності. Вони живуть у нашій пам’яті, у нашій боротьбі, у нашій майбутній Перемозі над злом.
Світла і вічна пам’ять воїну Миколі Гудзенку.
