Людина, що будувала державу: у Клубівці вшанували пам’ять Георгія Кірпи
27 грудня 2025 року — дата, що звучить, мов набат, і відлунює болем у серцях кожного, хто пам’ятає, шанує й не дозволяє стерти з пам’яті ім’я видатного українця — Героя України Георгія Миколайовича Кірпи. Минуло вже 21 рік від дня його трагічної загибелі, але час не має сили заглушити ані смуток утрати, ані велич його постаті.
Георгій Кірпа був значно більшим, ніж високопосадовець чи талановитий управлінець. Він був символом віри в Україну — сильну, сучасну, здатну будувати й перемагати. Генеральний директор Укрзалізниці, ексміністр транспорту та зв’язку України, людина державного масштабу — водночас він залишався простою, щирою людиною, для якої слово «служіння» не було порожнім звуком. Мільйони громадян бачили в ньому того, хто не боявся брати на себе відповідальність і втілювати найамбітніші плани заради майбутнього держави.
Попри всі вершини кар’єри, Георгій Миколайович ніколи не забував про свою малу Батьківщину — село Клубівка. Саме тут було його коріння, тут формувався його характер. Він підтримував розвиток місцевої інфраструктури, дбав про оновлення й будівництво важливих об’єктів, залишаючи частку свого серця на рідній землі. Клубівка для нього була не просто точкою на карті — вона була джерелом сили, пам’яті й любові.
Сьогодні, на малій Батьківщині Георгія Кірпи, відбувся тематичний меморіальний захід. Зустріч біля його пам’ятника стала ще однією нагодою схилити голови перед людиною, яка жила для України й заради України. У словах присутніх звучала вдячність, у поглядах — смуток, а в серцях — гордість за земляка, чиє ім’я назавжди вписане в історію нашої держави.
У часи нових випробувань і важких викликів для України приклад Георгія Кірпи звучить особливо потужно. Його відданість справі, рішучість, любов до рідного краю й віра в силу українського народу залишаються дороговказом для сьогоднішніх і майбутніх поколінь.
Завершився захід хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятника Герою України — у тиші, що говорила більше за слова, і в пам’яті, яка не має терміну давності. Георгій Кірпа живе доти, доки ми пам’ятаємо. І доти, доки його приклад надихає Україну йти вперед.
