Звернення міського голови з нагоди Дня Збройних Сил України
Щороку 6 грудня ми вшановуємо тих, хто тримає небо над Україною. Тих, хто своїми руками стримує темряву, хто дивиться у вічі підступному ворогу й не відступає ані на крок. Але сьогодні, у час кривавої війни, цей день звучить по-іншому. Воно дзвенить у серці кожного українця: бо поки Збройні Сили України стоять — стоїть і наша Держава, стоїть наш народ, стоїть сама СВОБОДА!
Збройні Сили України — це не просто армія. Це легенда, що твориться на наших очах. Це сила, якої панічно боїться цинічний ворог і на яку із захватом дивиться весь цивілізований світ. Це вибір бути Україною, а не тінню минулого. Кожен боєць — це історія мужності. Кожна жінка-військова — це символ незламності. Кожен командир — це приклад честі. Разом ви, військовослужбовці, - створюєте армію, якій рівних немає у всьому світі.
Сьогодні ви ведете бій не просто проти російського агресора, котрий за чисельністю значно переважає, — ви боретесь за право України жити. І робите це так, що у ворога посилюється панічний страх, а у світу — сумніви стосовно російської федерації. Ви вже зламали міф про «другу армію світу». Ви зупинили те, що здавалося незупинним. І продовжуєте робити це щодня — попри втому, біль, холод, втрати…
За одинадцять років кривавої війни ви, військовослужбовці, стали стіною, через яку ворог не здатен переступити. Стіною, міцнішою за граніт, бо вона збудована з мужності, крові та любові до рідної землі.
Та є те, що болить кожному з нас. Ми втратили й продовжуємо втрачати своїх найрідніших: наших кровинок, земляків, друзів, сусідів, тих, хто сміливо став під синьо-жовтий стяг і більше не повернувся додому. Їхні імена — в наших вдячних серцях. Їхній подвиг — у нашій пам’яті назавжди. Вічна їм слава. І вічна нам відповідальність — перемогти це підступне зло.
І ще один нестерпний біль — це наші оборонці, які досі в полоні, страждають у підвалах і катівнях ворога, хто місяцями й роками чекає на повернення додому. Це ті, чиї родини живуть між надією і невідомістю, бо їхні рідні залишаються безвісти зниклими. Серця тріпочуть від страху та молитви за кожного з них. А ми боремося і робимо все можливе, щоб повернути наших героїв додому — бо ніхто не забутий, кожен буде знайдений, кожен повернеться, і з трепетом у серці ми чекаємо на день, коли кожен український воїн, незламний і відважний, знову опиниться серед рідних.
Солдати, сержанти, офіцери, медики, добровольці, усі, хто вдягнув однострій та став на захист неньки-України — ви наші Герої. Ви — гордість нації. Ви — наше сьогодні й наше майбутнє. Завдяки вам Україна стоятиме стільки, скільки стоятиме її народ.
Ми всі — громада, місто, села, країна — поруч із вами. Підтримуємо, віримо, боремося. І знаємо: попереду — Перемога. Світла. Чесна. Вистраждана. Українська!
Нехай ваші серця залишаються палкими, очі — пильними, руки — твердими, а дух — непохитним.
Ми з вами. Україна з вами. Бог — за правду. А правда сьогодні — це Збройні Сили України.
Слава Україні! Слава непереможним воїнам України!
З щирою повагою та безмежною вдячністю,
міський голова Сергій Шлегель
