Там, де народжуються Зорі Свободи: вшанування Воїнів Світла
Осінь прийшла тихо, несучи із собою шурхіт листя й тихе тремтіння душі. Її холодний подих, немов невидима рука, гортає сторінки нашої пам’яті, що зберігають священні імена — імена тих, хто віддав життя, аби Україна продовжувала жити.
28 листопада Ізяславщина знову об’єдналася у спільному болю та спільній гідності. У цей день земля немов затамувала подих, а небо стало нижчим — ближчим до тих, хто молиться за Воїнів Світла, і до тих, кого ми згадуємо з тремтінням серця.
У цей день у стінах Ізяславського історико-краєзнавчого музею відбувся літературно-поетичний захід «Низький уклін і вічна пам’ять Воїнам – Героям Ізяславщини». Музей, що зазвичай зберігає мовчазні артефакти давніх епох, цього дня дихав живою пам’яттю. Його стіни слухали слово, молитву й поезію, що підіймалися до небес, ніби теплі лампадки душевної вдячності.
Це була зустріч не з історією, а з вічністю. З тими, хто у листопадові дні різних років залишив земну путь, щоб стати світлими оборонцями України у Небесному Легіоні. Вони не повернуться до своїх домівок, не зустрінуть світанку з родинами, не зможуть обійняти рідних. Але їхня любов до України живе у кожному пориві вітру, у кожному прапорі, що майорить над нашими населеними пунктами. Вона живе у нас, бо ми є продовженням їхньої відваги.
Громада схилила голови перед пам’яттю шістнадцяти Воїнів Світла Ізяславщини:
• Штоль Антоніна Миколаївна
• Кітаров Сергій Леонідович
• Ляшук Володимир Іванович
• Демянчук Леонід Іванович
• Кузьмук Микола Леонідович
• Артюх Олександр Петрович
• Гуцулюк Олександр Володимирович
• Станіславчук Юрій Іванович
• Мартинюк Вадим Юрійович
• Прокопчук Олег Вікторович
• Березенський Вадим Миколайович
• Лукащук Сергій Петрович
• Федотов Володимир Геннадійович
• Шацький Богдан Олексійович
• Федорощак Володимир Степанович
• Ковальчук Ігор Миколайович
Кожне з цих імен — то світла зірка на небі України. Зірка, що з’явилася з великої любові до рідної землі й сяє теплом, яке не здатна погасити навіть смерть.
Кожен Герой — це історія про мужність і честь. Про шлях, який обірвала жорстока війна, але який продовжується у нашій вдячності, у наших вчинках, у нашій незламності.
Поетичні рядки, що лунали на заході, були ніби подихом серця, яке пам’ятає кожного. Розповіді про життя Воїнів Світла — про простих хлопців і дівчат, що стали велетнями духу — наповнювали повітря особливою силою.
А вже через годину громада вирушила до Алеї пам'яті в Парку Слави міста Ізяслав. Осіннє листя вдалось співати власну тиху пісню — пісню скорботи й подяки. Тут відбулася літія за душами Воїнів Небесного Легіону, яку звершив благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницько-Шепетівської єпархії Православної Церкви України митрофорний протоієрей Володимир Ковальчук.
Над Алеєю запанувала тиша — така, в якій чути не звук, а присутність.
Тиша, в якій серця билися в унісон із світлим болем.
Тиша, що промовляла більше, ніж слова.
Особливо зворушливим моментом стало покладання лампадок. Маленькі дитячі руки, що тримали вогник пам’яті, зустрічалися з руками воїнів, які пройшли крізь пекло війни. У цю мить різні покоління єдналися у спільній вдячності тим, хто вже ніколи не повернеться, але буде з нами завжди.
Лампадки мерехтіли, немов зорі. І ми знаємо: це світло не згасне. Обличчя наших Воїнів Світла — це відбиток мужності. Їхні життя — це сторінки нашої свободи. Їхній подвиг — це крок до Перемоги, яку виборює весь народ.
Ми приходимо у це священне місце не лише сумувати. Ми приходимо, щоб сказати: Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми житимемо так, щоб бути гідними вас, наші Воїни Світла. Бо поки ми пам’ятаємо — доти живе Україна.
Ізяславщина пам’ятає. Україна пам’ятає. А Воїни Світла продовжують сяяти поруч — у наших серцях, у наших молитвах, у нашій боротьбі за священну волю.
