Їх немає поруч, але вони — в кожному подиху нашої свободи
Сьогодні, 7 листопада, — день скорботи та пам’яті. Річниця від дня, коли війна забрала життя двох наших мужніх земляків, для яких слова "честь", "обов’язок", "Батьківщина" були не просто гаслами, а змістом життя:
- 50-річного мешканця с.Білеве, солдата, старшого майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону Демянчука Леоніда Івановича;
- 35-річного жителя села Сошне, старшого солдата, механіка евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 3-го батальйону оперативного призначення Миколу Леонідовича Кузьмука.
Рівно два роки тому, 7 листопада 2023 року, рідні востаннє почули голос Леоніда та Миколи. Він ще дарував надію… А далі — тиша. Болісна, тривожна, нестерпна. І тільки згодом стало відомо: саме того дня, виконуючи бойове завдання на Запоріжжі загинув Микола, а на Донеччині - Леонід …
У кожного з них були мрії, плани, щоденні справи. Та повномасштабне вторгнення росії перекреслило все. Воно змусило наших чоловіків взяти до рук зброю і піти у саме пекло, щоб захищати те, що для кожного українця є святим — волю, землю, життя. Суворий час вимагає сильних. І саме такими були наші земляки - Леонід Демянчук і Микола Кузьмук — воїни честі, хоробрості, вірності Україні. Їхня відвага, любов до Батьківщини — це велич духу, якою сьогодні тримається наша Україна.
Серця наших Воїнів Світла перестали битися там, де вирішується доля України, та назавжди залишилися в пам’яті рідних і побратимів як серце воїна, який не зрадив присязі.
Важко знайти слова, що могли б загоїти біль втрати… Але їхні імена живуть серед нас. Воїни Світла — сини свого народу. Вони — частинка Світла, що освітлює наш шлях до Перемоги над злом. Кожна молитва за наших захисників — це згадка про їхню відвагу, кожен світанок над Ізяславщиною — це продовження справи, за яку вони боролись.
Тож нехай жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку наших воїнів-земляків, стануть символом нашого пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченим життям наших оборонців.
Вічна слава і світла пам’ять Леоніду Демянчуку та Миколі Кузьмуку!
