День села Ріпки та Лютарка: історія, що живе в серцях
Сьогодні села Ріпки та Лютарка відзначають свій день — день, коли згадують минуле, дякують за сьогодення і з надією дивляться у майбутнє. Це день землі, на якій покоління за поколінням виростали люди працьовиті, щирі, віддані своїй Батьківщині.
Історія цих сіл — це історія народу, який не раз стояв на межі виживання, але завжди знаходив у собі сили жити далі. Голодомори, війни, поневіряння, розрухи — усе це залишило глибокий слід у пам’яті, але не змогло зламати дух людей. І сьогодні, коли російсько-українська війна вже дванадцятий рік точиться на нашій землі, села знову переживають випробування — нові втрати, нові болі, нові рани.
Та попри все, Ріпки й Лютарка — живі. Вони живуть у щоденній праці, у дитячому сміху, у щирих поглядах людей, які не покинули свої оселі, які борються за кожен клаптик рідної землі. Ці села — наче два вогники на карті України, що світять крізь морок війни, нагадуючи: доки живе село — живе Україна.
Сьогоднішній день села — це більше, ніж просто день народження села. Це данина пам’яті тим, хто відійшов, повага тим, хто тримає громаду, і віра в тих, хто прийде після нас. Бо у кожному серці, що б’ється тут, є любов до рідного краю, є пам'ять про предків і нескорений український дух.
На цих світлинах — життя, яке не виміряєш у цифрах. Це обличчя людей, що зберігають своє коріння, свої традиції, свою Україну. Бо саме з таких сіл, як Ріпки й Лютарка, починається наша держава — сильна, вільна і нескорена.
