Коли замовкає небо і плаче душа: Ізяславщина провела Воїна Світла у вічність
Цими днями Ізяславська громада з глибоким сумом, болем і безмежною вдячністю провела у засвіти Воїна Світла — 53-річного жителя міста Ізяслав, головного сержанта, командира 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони Качура Віктора Олександровича.
Наш земляк, як і тисячі відважних синів України, не залишився осторонь, коли над рідною землею нависла чорна тінь війни. Коли свобода й незалежність опинилися під загрозою, він без вагань став у лави захисників, щоб боронити рідну країну, її мир і майбутнє. Та, на жаль, 19 жовтня у КНП «Сарненська центральна районна лікарня» серце захисника перестало битися...
Скорбота й тиша огорнули нашу громаду. Повітря наповнилося болем, який важко вимовити словами. Віддаючи шану мужньому воїну, вдячні мешканці Ізяславщини стали живим коридором слави — з державними прапорами в руках, зі сльозами на очах, з коліноприклоненою вдячністю. Священнослужителі Православної Церкви України звершили чин похорону, благословляючи воїна на останню путь.
Сколихнувши небо трьома залпами від пострілів військових, наспівуючи Державний Гімн України, попрощалися із військовослужбовцем рідні, близькі, друзі та небайдужі земляки. Рідна земля Ізяславщини прийняла тіло свого воїна. Оркестр заграв бійцю останню мелодію. Важко впустити у свідомість слова «ніколи», «назавжди»...
Ізяславська громада втратила не просто воїна, а Людину, яка щиро вірила в силу українського духу, у нашу свободу та краще наше майбутнє.
Наша українська земля, скроплена сльозами й кров’ю, буде завжди вільною та незалежною, бо безмежна свята любов до матері-України…
Вічна шана та доземний уклін воїну України Віктору Качуру.
