Душа Воїна Світла — між зірками, а ім’я — у серцях вдячних земляків
Сьогодні, 23 жовтня, минає рік відтоді, як чорний подих війни забрав життя нашого земляка, захисника України Юрія Вікторовича Пителя.
Йому було лише 41, коли безжальні, криваві руки окупантів обірвали людську долю, сповнену сили, віри та любові до рідної землі.
Юрій служив солдатом, гранатометником 4 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону. Та передусім — він був сином України, який не зміг стояти осторонь, коли ворог прийшов топтати її святу землю.
Наш земляк знав, що свобода не приходить сама, що кожен українець має внести свою частку у спільну Перемогу. Тож він зробив вибір серцем — взяв до рук зброю і став на захист рідної держави.
З вірою у майбутнє, з відкритою душею і щирою любов’ю до Батьківщини він пліч-о-пліч із побратимами стримував натиск ворога. Юрій мріяв повернутися додому, обійняти рідних, зустріти світанок мирного неба... Але жорстокий і підступний ворог забрав його життя. Відтоді в серцях тих, хто знав Юрія, — невимовний біль, гіркий смуток і безмежна вдячність воїну.
Сьогодні жовто-блакитні квіти, покладені на могилу нашого воїна, мовчки говорять замість тисяч слів. У кожній пелюстці — сльози вдячності, у кожній стеблині — шана, у кожній краплині роси — сум за тим, хто віддав життя, щоб ми жили під мирним небом. Це — мовчазний крик сердець, які втратили рідну душу, і водночас — клятва, що ми ніколи не забудемо жертовності воїна.
Воїн Світла, який свідомо обрав шлях боротьби за Україну, залишив нам найцінніше — приклад справжньої мужності, людяності й любові до рідної землі.
Його ім’я — серед тих, хто своїм життям викарбував слово «Свобода» на карті нашої держави.
Вічна слава і пам’ять нашому земляку, солдату Юрію Пителю.
