Знову скорбота затьмарила серця мешканців Ізяславщини…
Знову нестерпний біль стискає груди… Знову чорна звістка, мов грім серед ясного неба, обпікає душу й огортає нашу громаду важким жалобним крилом. Ми втратили ще одного оборонця — старшого солдата, старшого сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти, жителя села Лютарка Кітарова Сергія Леонідовича. Йому було лише 31 рік…
Його голос востаннє пролунав для рідних 04 листопада 2024 року. Той голос, у якому жила любов до життя, віра в перемогу, тепло, що зігрівало найдорожчих. А потім — тиша… страшна, гнітюча тиша. Довгі місяці очікування, безсонні ночі, нескінченні молитви й надія — така крихка, але така жива. І лише зараз, після результатів ДНК-експертизи, серце розривається від болю — того самого дня, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Сергій загинув…
Світлий, мужній, добрий, завжди усміхнений і щирий — таким він залишиться в пам’яті всіх, хто його знав. З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій став до лав захисників, бо не міг стояти осторонь, коли ворог топтав українську землю. Захисник, син своєї землі, він тримав оборону, аби ми могли бачити мирне небо, аби Україна мала майбутнє.
Серце нашого земляка перестало битися там, де найгучніше звучить слово «свобода». Воїн до останнього подиху залишався вірним присязі, вірним Україні, вірним своїм побратимам. Обіцяв повернутися додому… І повертається тепер — на щиті, у вічній славі Воїна Світла.
Ми всі вчимося жити з болем, але ніколи не навчимося жити без тих, кого забрала ця кривава війна. Без усмішок, без голосів, без дотиків тих, хто віддав життя за кожного з нас…
У ці скорботні дні вся Ізяславська громада низько схиляє голови перед родиною Сергія. Ми обіймаємо їх своїми серцями, розділяючи горе, яке не виміряти словами. Його ім’я, його подвиг, його нескорене серце — назавжди залишаться у вдячній пам’яті поколінь.
Світла пам'ять Тобі, наш Захиснику. Вічна слава і доземний уклін, оборонцю.
Про час і дату прощання з Воїном Світла буде повідомлено додатково.
