Дні пам’яті незламних Воїнів Світла
Війна, розв’язана російськими окупантами, безжально вириває з нашого життя найдорожчих — тих, хто стоїть на варті світла, правди, свободи. Вона обриває найтонші струни людських доль, які творили мелодію життя наших Воїнів Світла — синів і доньок України, що з тризубом у серці боронили рідну землю до останнього подиху.
15 жовтня 2023 року чорним болем увійшло в історію нашої громади. Саме того дня війна забрала одразу трьох наших відважних земляків, трьох синів України, для яких любов до Батьківщини була вищою за страх, біль і навіть саме життя:
-
32-річного клубівчанина, кулеметника відділення охорони роти охорони батальйону охорони Кучерука Олександра;
-
34-річного ізяславчанина, молодшого сержанта Гжелька Володимира;
-
38-річного білогородчанина, солдата, стрільця-помічника гранатометника 3 аеромобільного відділення Павленка Сергія.
Наші Воїни Світла — це не просто воїни. Це символи незламності українського духу, мужності та самопожертви. Їхні серця билися в унісон із серцем рідної землі. Вони тримали лінію фронту так, як тримаються коріння — міцно, з вірою, з любов’ю до України. Вони стали надійною стіною між нами та темрявою, аби ми могли жити, працювати, ростити дітей, мріяти про перемогу над злом. Воїни Світла довели, що справжня сила — не у зброї, а у серці, що б’ється за рідну землю.
Так, вони пішли у Вічність, але не зникли. Їхні душі — у вітрі, у колосках пшениці, у дитячих усмішках, у наших молитвах. Кожна їхня жертва — це крок України до свободи, кожен їхній подвиг — світло, яке не згасає навіть у найтемніші ночі війни.
Сьогодні, у день пам’яті, ми зупиняємося, щоб схилити голови. Щоб у тиші почути —як плаче українська земля, як болить сіре небо, як шепоче вітер імена Воїнів Небесного Легіону.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені до місць їхнього спочинку, стануть символом нашого безмежного болю й вдячності. Символом любові, що сильніша за смерть. Символом пам’яті, яка вічна.
