Пам’ять, викарбувана в серцях
Сьогодні, 12 жовтня, минає друга річниця смерті нашого земляка, воїна-ізяславчанина, штаб-сержанта Дмитра Бабійчука. Два роки минуло відтоді, як перестало битися його палке серце — серце справжнього патріота, мужнього захисника, вірного сина України. Йому було лише 53 роки…
У найтяжчі для держави дні він став до лав Збройних Сил України, аби боронити рідну землю від російських окупантів. Дмитро Бабійчук віддав усі сили боротьбі за нашу свободу, не шкодуючи себе заради перемоги. Йшов до кінця — не здаючись ані на полі бою, ані в боротьбі з тяжкою хворобою, яку отримав унаслідок фронтового поранення. Та, на жаль, цього разу смерть виявилася сильнішою…
Проте перемогти пам’ять — неможливо. Імена наших полеглих захисників, воїнів Небесного Легіону, мають бути викарбувані в серцях кожного з нас. Адже саме завдяки таким, як Дмитро, Україна сьогодні залишається вільною, а її народ — нескореним.
Їхня самопожертва — це не просто сторінка минулого. Це частина нашого сьогодення, нашої боротьби, нашої віри у світле майбутнє. Це — дорога до Перемоги, освячена кров’ю воїнів, котрі стали на захист рідної землі.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені сьогодні до місця останнього спочинку Дмитра Бабійчука, стануть символом нашої вдячності, пекучого болю й вічної туги за ним — воїном, який віддав життя, аби ми жили під мирним українським небом.
Вічна пам’ять і слава Воїну Світла!
