У небі палає зоря, яку не згасить війна
Сьогодні минає рік відтоді, як Ізяславщина втратила свого сина, а Україна – мужнього воїна, справжнього патріота, захисника рідної землі. 8 жовтня 2024 року перестало битися серце 43-річного головного сержанта із матеріального забезпечення стрілецької спеціалізованої роти «ШКВАЛ», мешканця села Припутні Нечипорука Леоніда Федоровича.
Коли російський ворог посягнув на незалежність України, ще у 2019 році наш земляк не вагався ані хвилини — став до лав оборонців, бо серцем відчував: Батьківщину потрібно боронити. У лавах українського війська Леонід гідно ніс службу, вірив побачити Перемогу над злом. Та, на жаль, доля розпорядилася інакше… В осінньому небі над Україною спалахнула зірка його душі.
Для рідних — це невимовний біль і порожнеча, яку не заповнити жодними словами. Для побратимів — втрата вірного друга, людини честі й відваги. Для громади — ще один святий біль війни, яка щодня забирає найкращих.
Схилімо голови у скорботі, згадаймо молитвою нашого Воїна Світла. Нехай жовто-блакитні квіти на могилі нашого земляка промовляють замість тисяч сердець — у них наша вдячність, наш смуток і наша шана. Це мовчазна клятва — пам’ятати завжди наших воїнів небесного легіону.
Вічна пам’ять і слава Воїну Світла Леоніду Нечипоруку.
