Вдячність, що не має меж
Сьогодні український народ відчуває водночас біль втрат і гордість за своїх захисників. Ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто не повернувся з бою, і гордо називаємо їхні імена. Вони довели, що любов до України є сильнішою за смерть. Кожен метр визволеної української землі, кожен день, коли ми прокидаємось у вільній Україні — результат їхнього подвигу, що навіки закарбувався в історії…
Сьогодні, 30 вересня, у стінах Ізяславської міської ради відбулася урочиста, але водночас сповнена глибокої скорботи подія. Керівництво Шепетівської районної військової адміністрації, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також Ізяславської міської, Плужненської та Сахновецької сільських об’єднаних територіальних громад зустрілися із родинами шести полеглих воїнів. Щоб сказати найважливіше слово, яке не потребує гучних промов — «дякуємо»... Щоб схилити голови перед світлою пам’яттю Героїв… Щоб передати рідним покійних бійців символ вічної вдячності — державні нагороди - ордени «За мужність» ІІІ ступеня, якими посмертно відзначено наших Воїнів Світла:
-
Деркача Олександра Володимировича – командира бойової машини, командира механізованого відділення;
-
Тітарчука Олега Миколайовича – водія відділення підвозу боєприпасів;
-
Бухера Олександра Володимировича – стрільця-номера обслуги аеромобільного відділення;
-
Дручика Миколу Васильовича – навідника аеромобільного відділення;
-
Коновалюка Олександра Сергійовича – військовослужбовця механізованого батальйону;
-
Блащука Михайла Валерійовича – стрільця-помічника гранатометника гірсько-штурмового підрозділу.
Кожне із цих імен — це історія відваги, вірності й любові до України. Кожна нагорода — це не просто метал і стрічка. Це пам’ять. Це символ незламності духу, який не згас навіть перед лицем смерті. Це мовчазне «дякую» від мільйонів українців, які сьогодні живуть завдяки Воїнам Світла.
Під час церемонії не стримувалися сльози. Тремтіли руки матерів, дружин, дітей, які приймали нагороди — ті, хто носить у серці невимовний біль утрати. Синьо-жовті стрічки на квітах ніби шепотіли: «Ви не одні. Україна пам’ятає»… Їхні імена вписані золотими літерами у новітню історію нашої держави.
Ми, українці, різні за долями, але єдині у вірі: кров наших захисників стала зерном свободи, яке проростає сьогодні — у кожному нашому кроці, у кожному подиху, у кожному вдячному українському серці. Воїни Світла продовжують світити нам дорогою Перемоги. Їхній подвиг — це заповіт: любити Україну, стояти за правду!
Світла пам’ять нашим Воїнам Небесного легіону…
