29 ВЕРЕСНЯ – ДЕНЬ СКОРБОТИ І ПАМ’ЯТІ: ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ
Сьогодні, 29 вересня, Україна і світ схиляють голови в пам'ять про одну з найбільших трагедій ХХ століття – розстріли у Бабиному Яру. 84 роки тому, у 1941-му, Київ став свідком нечуваного злочину проти людяності. Лише за два дні – 29 та 30 вересня – гітлерівці розстріляли тут понад 33 тисячі євреїв, а згодом — десятки тисяч представників інших національностей, військовополонених, українських патріотів, священників, ромів. Це стало символом Голокосту та масових розстрілів, що назавжди закарбувалися в історії як одна з найкривавіших сторінок людства.
Та свій Бабин Яр є і на Ізяславщині. У 1941–1943 роках на території нашого краю було розстріляно понад тисячу євреїв. Це були мешканці нашої землі, які стали жертвами нелюдської політики знищення. Їхні життя обірвалися не на полі бою, а під лісами, лише тому, що вони належали до іншої нації. На місцях масових страт сьогодні встановлено меморіали — мовчазні камені пам’яті, які нагадують нам про кривавий слід гітлерівського терору. Імена загиблих увічнені у списках пам’яті.
Але й у XXI столітті Україна знову стала свідком злочинів геноциду. У березні 2022 року російські ракети влучили у Бабин Яр, намагаючись стерти пам’ять про минуле. А згодом увесь світ здригнувся від братських могил у Бучі, Ізюмі, Маріуполі та багатьох інших українських містах і селах. Сьогодні наш народ знову переживає біль, схожий на той, що відчували наші предки в часи Другої світової війни.
Геноцид — це найтяжчий злочин проти людяності. І він не має виправдання, не має терміну давності. Він повинен отримати належне покарання.
У цей день ми схиляємо голови перед усіма безневинними жертвами. Перед тими, хто загинув у Бабиному Яру. Перед тисячами розстріляних на Ізяславщині. Перед українцями, яких катували і вбивали сучасні окупанти.
Ми маємо пам’ятати цю трагедію, бо пам’ять — це наша сила. Вона не дозволяє стерти правду, вона кличе нас до боротьби, вона допомагає вижити й перемогти.
