Знову чорна звістка оповила нашу громаду скорботою…
Знову біль, що не має меж, стискає серця. Знову війна безжально вириває з наших рядів найдорожчих — тих, хто віддав життя, аби ми могли жити, дихати, бачити сонце.
У скорботі, з глибоким болем і шаною ми схиляємо голови перед пам’яттю нашого земляка-оборонця - 49-річного мешканця села Щурівчики Щуровецького старостинського округу, старшого солдата, стрільця-помічника гранатометника 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону Рачка Бориса Михайловича.
Борис був справжнім Сином України. З перших днів війни на сході України у 2014 році він став на захист Батьківщини. А коли у лютому 2022 року російський ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Борис, не вагаючись, знову став до лав Збройних Сил України. Він пішов туди, де найважче, — туди, де вирішується доля нашої країни. Його голос востаннє пролунав для рідних 14 березня 2025 року. У ньому було все: і сила, і ніжність, і надія. А потім — тиша. Така гірка, така невимовна. Щоденні молитви, погляди вдалечінь, очікування — серце відмовлялося вірити у найгірше. Але доля розпорядилася інакше… Лише тепер, після результатів ДНК-експертизи, підтверджено: того страшного дня, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Борис загинув.
Він стояв пліч-о-пліч із побратимами, боронив рідну землю, аби ми могли спати спокійно, аби наші діти росли під мирним небом, аби Україна мала майбутнє. Його серце перестало битися там, де щодня звучить слово «свобода».
Борис до останнього подиху залишався вірним військовій присязі. Він вірив у перемогу. Обіцяв дружині та дітям повернутися додому…
І повертається — на щиті…
Ми вчимося жити з болем, але як навчитися жити без тих, кого забрала війна? Без голосу, який більше не відгукнеться, без погляду, у якому було стільки любові та віри, без тепла рук, що завжди підтримували… Це неможливо…
У ці скорботні дні вся громада разом із родиною Воїна Світла переживає невимовну втрату. Розділяємо ваш біль, схиляємо голови в пошані й жалобі.
Немає слів, здатних зцілити рану втрати. Але є пам’ять — світла, вічна, жива. Є вдячність, яку не зітре ні час, ні відстань. Серце нашого земляка билося в ритмі України — тепер вона береже його спокій. Його ім’я назавжди закарбоване у вдячних серцях тих, заради кого він стояв на передовій.
Вічна слава і шана воїну.
Про час і місце прощання з Воїном Світла буде повідомлено додатково.
