Село живе, доки живе його душа
До Дня села
Сьогодні День сіл Калетинців, Васьківців та Ревухи. Це день не лише територій, окреслених на карті, а передусім людей, які тут живуть, бережуть і розвивають свої громади.
Найцінніше багатство кожного села — це його жителі. Вони — носії неповторної історії, їхні долі сплетені з випробувань і досягнень, радощів і втрат. Саме завдяки праці і мудрості селян постало те, що ми сьогодні називаємо рідним краєм. У кожному дворі, у кожній вулиці відчувається дух людей, які жили тут до нас, і тих, хто продовжує берегти цю землю нині.
Традиції, які передаються від діда до внука, — це не лише пісні й звичаї, а насамперед любов до рідної землі, відданість своїй громаді, готовність захищати її навіть ціною власного життя. Сьогодні, в часи воєнного лихоліття, коли Україна виборює право на свободу і майбутнє, це набуває особливого значення. Села — це серце нашої держави, і кожен їхній житель є частиною великої сили, що тримає Україну.
Ми знаємо, що українське село сьогодні переживає нелегкі часи: вимирають оселі, стихає дитячий сміх, молодь змушена шукати долю за кордоном. Але навіть серед цієї тиші живе незламний дух нашого народу. Калетинці, Васьківці та Ревуха — це села, де пам’ятають минуле, цінують сьогодення і вірять у майбутнє.
Важливо зберігати цю історію, бо без неї не буде нашого завтра. Майбутні покоління мають знати свої корені, вчитися сили й стійкості у тих, хто залишився вірним рідній землі.
Тож нехай не вичерпується любов до рідного села, а серця наповнюються гордістю за те, що ми — українці. Бо справжнє багатство України — це люди.
с.Калетинці
с.Ревуха
