Пам’ять, яка живе в серцях
Сьогодні минає рік відтоді, як село Михля та Ізяславщина втратило свого сина, а Україна – відважного оборонця. 21 вересня 2024 року на запорізькій землі зупинилося серце Калетюка Олександра Петровича — 52-річного стрільця-санітара. Він відійшов у вічність там, де був потрібен найбільше: на передовій, поруч із побратимами, рятуючи й підтримуючи тих, хто щодня дивився у вічі смерті.
Олександр був більше, ніж воїн. Його доброта й відвага зігрівали, давали надію, ставали опорою для тих, хто поряд. Він не шукав слави, але сам став Славою – тією, що вічно житиме у серцях вдячних українців.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені на могилу нашого земляка, промовляють за всіх нас. У цих квітах — наші сльози, наша вдячність і незгасна шана. Це мовчазний крик сердець, які втратили рідну душу, і водночас – клятва, що ми ніколи не забудемо його жертовності.
Воїн Світла, що обрав шлях боротьби за Україну, залишив нам найцінніше – приклад мужності, людяності й любові до Батьківщини.
Вічна слава і пам'ять нашому земляку-оборонцю — Калетюку Олександру Петровичу.
