Двоє сердець, одна дата, одна Україна
Сьогодні, 15 вересня, - день, коли душа Ізяславщини стискається від болю. День, коли ми знову проходимо крізь тишу втрати, крізь сльози і молитви. Сьогодні річниця нестерпної розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті наших воїнів-земляків, які пішли в безсмертя:
-
15 вересня 2022 року на Харківщині загинув командир танка танкового взводу, мешканець села Більчин Мислятинського старостинського округу Василь Герасимович. Він мужньо взяв на себе найважчу ношу — захищати рідну землю від окупанта. Його незламний дух, відвага та сила стали символом української стійкості й боротьби за свободу.
-
15 вересня 2024 року зупинилося серце 32-річного учасника бойових дій родом з Ізяславщини Михайла Миколайовича Ватюка. Його життєва зоря раптово спалахнула і відійшла у небесний вирій, залишивши по собі світлу пам’ять.
Двоє чоловіків, дві долі, два серця — і одна дата, що навіки вписана у календар нашої громади болем і пам’яттю. Вони більше не з нами, та їхня присутність — у кожному нашому кроці до Перемоги, у кожному жовто-блакитному прапорі, що гордо майорить, у кожному світанку, що сходить над рідною землею.
Скільки б років не минуло, ми не забудемо цих імен. У день їхньої світлої пам’яті зупинімось на мить. Помолімося. Згадаймо добрим словом і щирим спогадом.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені на місце їхнього вічного спочинку, промовляють замість нас. Адже це не просто барви нашого прапора. Це — сльози. Це — шана. Це — мовчазний крик сердець, які втратили найдорожче.
Воїни Світла живуть у пам’яті народу. І доки ми пам’ятаємо — вони поруч.
