Пам’ять, вистраждана війною
Війна… Вона приходить зненацька, палить і руйнує, залишає за собою не лише згарища й руїни. Найстрашніше — вона забирає життя. Забирає найдорожче, що має народ, — своїх синів і дочок. Вона змушує матерів заливатися слізьми, дітей — зростати без батьків, а цілу країну — жити з невимовним болем утрат.
Уже дванадцятий рік на нашій українській землі точиться криваве протистояння, яке світ ще недавно не міг уявити у XXI столітті. Дванадцять років — як нескінченна ніч, у якій гинуть найкращі сини й доньки України, віддаючи власне життя за право нашого народу бути вільним. Вони мріяли, як усі ми: працювати, ростити дітей, будувати своє щастя. Та доля розпорядилася інакше — підступний російський окупант поставив під загрозу наше майбутнє, і наші відважні оборонці стали між Україною та темрявою.
Ізяславщина, як і вся наша держава, знову й знову проводжає в останню путь Воїнів Світла. З 2014 року практично щомісяця ми вшановуємо пам’ять тих, хто став на захист рідної землі. Вересень також позначений болем утрат.
-
14 вересня 2018 року наш земляк, капітан, командир гірсько-штурмового взводу Олександр Слободян трагічно загинув на Донеччині;
-
14 вересня 2024 року під час варварського обстрілу російськими окупантами медичного закладу на Херсонщині відійшов у вічність 38-річний Микола Орлов — начальник лікувального відділення медичної роти, котрий до останнього подиху рятував життя українським захисникам.
Кожен із них мав свій шлях і свою історію, свої мрії та плани, бачили світ по-різному. Але їх об’єднала любов до України, прагнення відстояти її незалежність, територіальну цілісність, право українського народу бути вільним.
Минають місяці, роки, та у ці пам’ятні дні серце кожного небайдужого мешканця Ізяславщини знову щемить від болю втрати. Ми схиляємо голови перед нашими героями-земляками, які стали на захист рідної землі.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені на могили Миколи та Олександра, стануть символом безмежної вдячності й любові, нагадуючи кожному з нас: Україна тримається завдяки жертовності її новітніх героїв.
Доки живе пам’ять про наших Воїнів Світла — доти вони безсмертні у серцях народу.
Вічна слава і світла пам'ять Воїнам Небесного Легіону!
