Пам’ять, що живе у серцях: до першої річниці смерті Воїна Світла Сергія Горупи
13 вересня 2024 року назавжди обірвалося життя нашого земляка — 49-річного мешканця Клубівського старостинського округу, стрільця стрілецького відділення стрілецької роти стрілецького батальйону Сергія Петровича Горупи. Його серце зупинилося на Дніпропетровщині, у стінах медичного закладу, де він вів останню, нерівну боротьбу з хворобою.
Минув рік без нього… Але чи можна виміряти час, коли йдеться про біль втрати? Для рідних і побратимів наш земляк і досі живий — у спогадах, у щирих словах вдячності, у кожній думці про все добре, що він залишив після себе.
Коли підступний ворог ступив на українську землю, Сергій Петрович став до лав захисників. У його серці палала безмежна любов до Батьківщини — любов, сильніша за страх, за втому, за біль. Хвороба обірвала земний шлях бійця, але не зламала його нескореного духу.
Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Воїна Світла, дякуємо за мужність і відданість, проявлені у найважчий час для держави. Його ім’я вписане у велику книгу історії боротьби українського народу за свободу. Бо свобода ніколи не дається легко — її виборюють кров’ю, силою духу та жертовністю.
Ми зобов’язані берегти пам’ять про його подвиг. Адже пам’ять про наших Воїнів Світла — це вогонь, що веде нас до Перемоги над злом.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені на могилу нашого земляка, промовляють за всіх нас. У цих квітах — наші сльози, наша вдячність і незгасна шана. Це — мовчазний крик сердець, які втратили рідну душу.
Вічна слава і вічна пам'ять нашому земляку-оборонцю Сергію Горупі!
