Рік болю і пам’яті: вшанування Воїна Світла Андрія Мордача
Війна — цинічна, жорстока, страшна. Вона несе за собою невимовний біль і страждання, завжди бере найбільшу ціну — людські життя. З її наслідками можна навчитися миритися, але навчитися жити без тих, хто назавжди пішов, — практично неможливо.
Сьогодні, 11 вересня, ми згадуємо одну з найболючіших втрат нашої громади — річницю смерті нашого земляка, військовослужбовця стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону Андрія Мордача. Рік тому наша громада прощалася із мужнім Воїном Світла із села Путринці — Андрієм Петровичем Мордачем. Лише 46 років судилося йому прожити на цій землі…
У найважчий для країни час він без вагань став на захист України, аби ворог не топтав нашу землю. Виконував свій обов’язок там, де було особливо небезпечно. Але доля склалася так, що Андрій потрапив до лікарні. Попри всі зусилля лікарів повернути його до життя, серце воїна зупинилося. Україна втратила свого відданого захисника…
Його життя обірвалося несподівано, але залишило глибокий, незгасимий слід у серцях рідних, побратимів, друзів та всіх, хто його знав. Сьогодні, у річницю смерті, ми схиляємо голови в скорботі, згадуючи його мужність, щиру усмішку й любов до рідної землі.
Для нас він назавжди залишиться Воїном Світла. Його ім’я вписане в історію громади як символ честі, мужності та відданості. Жовто-блакитні квіти, покладені до останнього місця спочинку Андрія, - це символічне вираження пекучого, невимовленого болю.
Ми ніколи не забудемо своїх захисників-земляків. Кожен, хто обрав шлях оборонця, заслуговує на нашу вічну шану та повагу.
Світла пам’ять і вічна шана Андрію Мордачу!
