Ціна перемоги – трагедія українського народу
Українці – народ, який завжди був у самому центрі світових історичних подій. Друга світова війна стала найбільшою трагедією ХХ століття. Вона забрала мільйони життів, залишила руїни міст і сіл,. Україна втратила мільйони життів, тисячі міст і сіл були зруйновані, мільйони людей примусово вивезені на роботи до Німеччини, а скільки понівечила війна долі поколінь… Та попри ці страшні жертви, українці проявили себе як непереможні воїни, віддані командири, мужні партизани та працьовиті трудівники тилу. Наш народ був одним із тих, хто заплатив найвищу ціну, але й внесок українців у перемогу над нацизмом – беззаперечний і вагомий.
А тому пропонуємо 10 фактів, які свідчать про роль України та українців у цій перемозі:
1. Україна – арена вирішальних битв
Саме українська земля стала полем найбільших і найзапекліших боїв Другої світової війни. Майже половина масштабних битв Східного фронту відбулася тут – від героїчної оборони Києва і Харкова до битви на Курській дузі та визволення Правобережжя. Україна двічі пережила навалу нацистського війська: спершу, коли ворог наступав, а згодом – коли відступав. І кожного разу земля палала, міста та села перетворювалися на руїни, а мільйони людей ставали жертвами. Доля всієї війни вирішувалася саме тут – у серці Європи, в Україні.
2. Найбільші людські втрати
Друга світова війна принесла Україні нечувані страждання. Наш народ втратив від 8 до 10 мільйонів життів — воїнів на фронтах і мирних жителів у містах і селах. Це означає, що загинув майже кожен п’ятий українець. За цими цифрами — мільйони зруйнованих родин, нескінченний біль матерів і дітей, ненаписані книги, незаспівані пісні, нездійснені мрії. Така страшна жертва робить внесок України у перемогу над нацизмом одним із найбільших і найтрагічніших у світі.
3. Мільйони українців у лавах армій
Понад 7 мільйонів українців воювали у складі Червоної армії, Армії Андреса, французького Руху Опору, американських і канадських підрозділів. Вони били ворога на всіх фронтах планети – від Сталінграда до Нормандії.
4. Героїчні жінки на війні
Близько 200 тисяч українок безпосередньо брали участь у бойових діях Другої світової — вони були снайперками, льотчицями, медсестрами, зв’язковими та розвідницями. Вони рятували життя, виносили поранених з-під вогню, брали до рук зброю й воювали пліч-о-пліч із чоловіками, доводячи незламність українського духу.
Серед них — легендарна льотчиця з Житомирщини Катерина Зеленко, єдина жінка у світі, яка здійснила повітряний таран. Євдокія Завалій пройшла шлях від санітарки до командирки морської піхоти: під чоловічим ім’ям воювала на передовій, брала в полон німецьких офіцерів, піднімала взводи в атаку, руйнувала ворожі укріплення й знищувала танки. Її бойова дорога пролягла від Дніпра до Балкан, від Кубані до Будапешта, залишивши яскраву сторінку в історії війни.
Подвиги цих жінок, як і тисяч інших українок, стали свідченням того, що любов до Батьківщини сильніша за будь-які обмеження, а сила духу не має ні статі, ні меж.
5. Українські партизани і підпілля
Під час окупації українська земля не скорилася ворогу. У лісах, горах і навіть у містах розгорнувся потужний партизанський рух. Сотні загонів і підпільних організацій зривали плани нацистів, нищили їхні комунікації, підривали ешелони з технікою та боєприпасами, знищували склади й бази ворога.
Сотні тисяч українців вступили до партизанських з’єднань під проводом легендарних командирів — Сидора Ковпака, Олексія Федорова, Миколи Попудренка та багатьох інших. Найбільш відомим стало з’єднання Сидора Ковпака, яке здійснило рейд з лісів Чернігівщини на Волинь і в Карпати. Рейди цих легендарних командирів стали справжнім жахом для окупантів, адже кожен удар з тилу доводив: український народ не зламати. Навіть у найтемніші часи він залишався нескореним і продовжував боротися за свободу.
6. Українська Повстанська Армія (УПА)
Українська Повстанська Армія стала унікальним феноменом у світовій історії. У найжорстокіші роки Другої світової війни вона піднялася на боротьбу і проти нацистських загарбників, і проти більшовицького тоталітаризму. Повстанці боролися у важких умовах — у лісах і селах, часто без достатньої зброї, але з непохитною вірою у правоту своєї справи.
Метою УПА була не лише боротьба з окупантами, а й найголовніше — здобуття незалежності України. Вони не підкорилися жодній імперії, бо понад усе прагнули бачити свій народ вільним. Їхній подвиг і жертовність стали символом нескореності, а їхня боротьба — передвісником сучасної України, яка сьогодні знову виборює свою свободу.
7. Подвиг українців у керівному складі армій
Українці не лише воювали на передовій — вони обіймали високі командні посади, приймаючи доленосні рішення, що впливали на хід війни. Саме уродженці України керували фронтами й арміями, формували стратегію перемоги, а їхні накази визначали успіхи у боях за визволення Правобережної України та під час Берлінської операції.
Особливе місце займає постать Івана Кожедуба, уродженця Сумщини, найрезультативнішого льотчика-винищувача антигітлерівської коаліції, який збив 62 ворожі літаки. Не менш знаковою є роль Кузьми Дерев’янка — генерал-лейтенанта, розвідника, Героя України, який 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» в Токійській затоці від імені Радянського Верховного Головнокомандування підписав Акт про капітуляцію Японії, поставивши останню крапку у Другій світовій війні.
Варто згадати і маршала танкових військ Павла Рибалка — двічі Героя Радянського Союзу, талановитого командира, який ніколи не воював за шаблоном. Він прославився операціями з форсування Дніпра, визволення Києва, а також Львівсько-Сандомирською операцією, що врятувала Львів від руйнування.
Звитяга українців виходила далеко за межі СРСР. Тисячі з них були відзначені найвищими бойовими нагородами, воюючи також у лавах армій США, Канади, Польщі та Франції. Так, українець із Канади Петро Дяченко відзначився у складі 1-ї Армії генерала Андерса. А Ніколас Орешко, син українських емігрантів із Нью-Джерсі, у січні 1945 року біля німецького містечка Теттінген самотужки знищив два ворожі бункери, продовжуючи бій навіть після тяжкого поранення.
Таким був масштаб подвигу українців — від штабів, де ухвалювалися стратегічні рішення, до фронтових окопів; від Європи до Північної Америки. Наш народ завжди був там, де вирішувалася доля світу.
8. Внесок у визволення Європи
Українські воїни зробили величезний внесок у спільну перемогу над нацизмом. Вони билися на фронтах Європи, визволяючи Варшаву, Будапешт, Бухарест, Белград, Прагу, брали участь у штурмі Берліна. Тисячі українців віддали своє життя, щоб інші народи отримали шанс жити у свободі.
Українські фронти – 1-й, 2-й, 3-й і 4-й – переважно складалися з вихідців з України. Вони пройшли довгий і кривавий шлях від Києва до Берліна, звільнивши не лише рідну землю, а й країни Центральної та Східної Європи. Їхній подвиг – це свідчення незламності українського духу та вірності ідеалам свободи.
9. Українці – Герої Радянського Союзу
Понад 2 000 українців були удостоєні найвищого бойового звання – Героя Радянського Союзу. Це звання стало визнанням їхньої мужності, самопожертви та героїзму на фронтах Другої світової війни.
Серед них – наш земляк Олексій Берест, який разом із двома бійцями у травні 1945 року підняв Прапор Перемоги над Рейхстагом. Факт, що серед героїв був Олексій Берест, приховувався. Проте у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено. Пізніше Берест особисто вів переговори з залишками гарнізону Рейхстагу, примушуючи їх до капітуляції. Його подвиг, як і подвиги тисяч українських воїнів, назавжди вписаний у історію світу.
10. Праця в тилу
Не лише на фронті вирішувалася доля війни. Мільйони українців, евакуйованих у тил, працювали на заводах, зокрема на Уралі, Сибірі та Казахстані. Саме їхня щоденна виснажлива праця забезпечувала армію танками, літаками, боєприпасами й продовольством. Їхні натруджені руки кували Перемогу не менше, ніж зброя солдатів на передовій. Самовідданість і сила духу українців у тилу стали невід’ємною складовою спільної перемоги над нацизмом.
Сьогодні, коли Україна знову боронить свою свободу від окупанта, ми з глибокою шаною згадуємо подвиг наших пращурів. У ці дні особливо гостро відчувається нерозривний зв’язок із поколінням переможців. Це наша історія, яку неможливо перекреслити. Це наша пам’ять, що додає сил у новій боротьбі – проти російського агресора.
Тоді українці виборювали світ без нацизму. Сьогодні ми виборюємо світ без рашизму. І, як і тоді, ми неодмінно переможемо! Бо подвиг предків живе в нашій крові, їхня мужність б’ється в нашому серці, а їхня віра живе у нашій спільній Перемозі над злом.
