Їхній подвиг — наша свобода: вшанування пам’яті захисників Ізяславщини
Українська земля, рясна врожаями й багата на таланти, ось уже дванадцятий рік стікає кров’ю. Вона стала ареною жорстокої війни, де підступний російський ворог, прийшовши з «визволенням», приніс лише смерть, руїну та біль. Путінські рашисти перевершили жорстокістю гітлерівських нацистів, залишаючи по собі випалене поле і тисячі сирітських сліз.
Та серед цього пекла незламними стоять наші Захисники. Вони – оберіг і опора України, які борються за її споконвічну мрію – бути вільною і незалежною. Проте за цю мрію наш народ платить надвисоку ціну – життя своїх найкращих синів та доньок.
Сьогодні ми згадуємо двох Воїнів Світла Ізяславщини, для яких 31 серпня 2023 року стало останнім днем їхнього земного шляху:
-
Смолієвського Василя Васильовича, 36-річного жителя села Клубівка, гранатометника гірсько-штурмового взводу, який загинув на Запоріжжі під час мінометного обстрілу;
-
Слободенюка Сергія Миколайовича, 31-річного мешканця села Мислятин, навідника десантно-штурмового відділення, життя якого обірвалося на Донеччині від ворожих вибухів.
Минув ще один рік без Василя і Сергія. Для їхніх рідних і близьких ці два роки розтягнулися на вічність. Для нас, громади, - стали роками гіркої втрати та роками пам’яті. Ми схиляємо голови у глибокій шані перед мужністю та самопожертвою наших воїнів-земляків.
Символічні жовто-блакитні квіти, покладені до їхніх останніх місць спочинку, – це наш біль, наша скорбота і вдячність. Герої залишилися з нами назавжди: у кожному ранковому промінні сонця, у кожному мирному дні, у кожному серці, яке б’ється за Україну.
Вічна пам’ять і слава Василю Смолієвському та Сергію Слободенюку!
Герої не вмирають – вони живуть у нашій пам’яті, у свободі, за яку заплатили життям. А доки ми пам’ятаємо, доти наша нація сильна!
