У пам’ять Воїна Світла
Сьогодні, 17 серпня, серце нашої громади знову стискає гіркий біль і глибока вдячність. Ми схиляємо голови в пам’ять про Воїна Світла — білогородчанина, навідника парашутно-десантної роти 3-го парашутно-десантного батальйону Андрусевича Олексія Костянтиновича, чия зірка згасла рівно два роки тому на кривавій Луганщині…
29 років — лише стільки було відміряно нашому землякові, проте цього вистачило, щоб назавжди вписати його ім’я у безсмертний літопис України та Ізяславщини.
Олексій був не лише воїном, а й сином, братом, батьком, другом, людиною з добрим серцем і незламним духом. Його любов до Батьківщини не знала компромісів. Він стояв на передовій не заради слави, а заради того, щоб кожен із нас прокидався під мирним та незалежним небом.
Наш земляк загинув, але не зник. Його подвиг житиме доти, доки звучить українське слово, доки над нашою землею майорить жовто-блакитний стяг. Кожна жменька рідної землі, яку він боронив, — це мовчазне свідчення його відваги, а кожен подих свободи — це його спадок нам.
Нехай же ці жовто-блакитні квіти, покладені до останнього місця спочинку Олексія, стануть символічним вираженням пекучого, невимовленого болю, нашої туги за втраченим життям. А світла пам'ять про Воїна Світла - завжди служить нагадуванням про те, що свобода й незалежність нашої країни вартують зусиль кожного із нас.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших вдячних серцях, у кожному кроці до перемоги, у кожній мрії про вільну й мирну Україну.
Вічна слава і світла пам’ять Воїну Світла!
