28 липня — день, коли болить саме серце України
Сьогодні вперше на державному рівні ми вшановуємо пам’ять тих, чия смерть стала вироком нелюдяності, свідченням жорстокості, яку світ не має права забути. Захисники й Захисниці України, добровольці, цивільні — усі, хто був страчений, закатований, замордований у полоні. Вони — не просто жертви. Вони — Герої. Мученики новітньої історії. Символи нашої боротьби, сили та нескореності.
22 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Постанову №10188, якою встановлено 28 липня як офіційний День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, страчених, закатованих або загиблих у полоні. Цей день закарбовується в нашій національній свідомості, щоб кожен українець пам’ятав: свобода має ціну. І вона — не абстрактна. Вона — в очах полонених, в обпалених тілах, у крові тих, хто волів умерти, ніж зрадити.
Дата теж символічна. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські окупанти обстріляли колонію в Оленівці, де утримували оборонців «Азовсталі». Там, у темряві, серед бетонних стін і залізних ґрат, згоріли заживо українські Герої. Щонайменше 53 загиблих. Більше ніж 130 поранених. І жодного — зламаного духом.
Це не просто воєнний злочин. Це — терор. Це — акт свідомого вбивства тих, хто вже не міг тримати зброю в руках, але тримав Україну в серці. Це знущання над усіма нормами міжнародного гуманітарного права, яке мало б захищати навіть у війні найсвятіше — людське життя.
Ми схиляємо голови в глибокій скорботі. Перед тими, хто загинув у нелюдських муках. Перед тими, хто крізь біль і страх не зрадив. Хто тримався за життя, думаючи про дітей, про рідних, про Україну. Їх убили за те, що були українцями. За любов до свободи. За мову. За гідність. За правду.
Їхні імена — в наших молитвах. Їхні обличчя — в нашій пам’яті. Їхня жертва — в нашій боротьбі.
Цей день — не тільки про сльози. Це день про незламність нації. Про гнів, що палає в грудях. Про пам’ять, яка не згасає. Про обов’язок, що зобов’язує нас бути сильними — за них. Бути вільними — за них. Бути живими — і пам’ятати.
Злочини росії не мають строку давності. Їм не буде прощення. Не буде забуття. Не буде спокою окупантам.
Вічна пам’ять і слава українським Героям — воїнам, добровольцям, а також цивільним, які віддали життя в полоні, не зрадивши себе й Україну.
Україна пам’ятає. Україна бореться. Україна переможе.
