Стежками пам’яті та серця: у Ізяславі відбувся традиційний бібліотечний велокрос на честь Василя Івановича Кравчука
6 червня в Ізяславі відбулася дивовижна подорож у часі, серці й пам’яті. У день, коли місто розцвітало літнім сонцем, доріжками, стежками й спогадами про великого земляка — письменника, композитора, заслуженого працівника культури України, почесного громадянина Ізяслава Василя Івановича Кравчука — вирушили у велокрос ті, кому дорога його творчість і вклад у культурну спадщину краю. Цей велокрос — щорічний. Але кожного разу він наповнений новими сенсами, емоціями й відкриттями. І не випадково його проводять саме на початку червня — адже 8 червня цьогоріч Василю Івановичу мало б виповнитися 96 років...
Учасниками подорожі крізь час стали працівники комунального закладу «Ізяславський центр культурних послуг», здобувачі освіти ліцею №5 імені О.П. Онищука, вихованці ЗДО №1 «Струмочок», бібліотекарі та небайдужі жителі громади. Разом — кілька поколінь, об’єднаних спільною метою: зберегти пам’ять про людину, яка присвятила життя культурному скарбу Ізяславщини.
Маршрут велокросу цього року став справжньою літературно-історичною мандрівкою — сторінками книги Василя Кравчука «Таємниці старого Ізяслава», ведучи учасників до історичних місцин, що дихають подіями і спогадами. Стартувавши від міської публічної бібліотеки, учасники рушили до пам’ятника Тарасу Шевченку — символу незламності й національного духу. Саме тут, на вулиці Шевченка, автор писав: «...дорога стала останньою для тисяч євреїв, яких вели на розстріл в 1941 році в недалекий від міста ліс. Він, той ліс, від давніх-давен носив трагічну назву "Побій..." — ці слова прорізають душу й сьогодні.
Наступною зупинкою стала вулиця, названа на честь самого письменника, а далі — цвинтар по вул.Незалежності, де покоїться юна партизанка років Другої світової війни Аня Сошенська - героїня, яку Василь Іванович увічнив у своїй книзі.
Учасники подорожі схилили голови на Алеї почесних поховань, де покоїться Василь Іванович Кравчук. Хвилина мовчання, квіти і глибока вдячність за його невтомну працю та духовну спадщину.
Шлях велокросу вів далі — до мікротопонімів Бабина Гора і Лонка. Тут, серед розкішних краєвидів, учасники неначе перенеслися у далеке минуле, де, як писав автор, «...прогуркотіла не одна битва за древній Ізяслав…». Ці місця зберігають у собі гул віків, біль і силу наших предків. Мандрівники фотографувались, ділились враженнями і з цікавістю слухали оповіді за рядками книги.
Зупинка біля монастиря Бернардинів з його суворими мурами і трагічним минулим— ще один глибокий штрих у мандрівці. «...стіни фасаду монастиря Бернардинів... були обнесені могутніми кам'яними стінами... Там була тюрма...» — писав Кравчук. Від нього — до Фарного костелу, де колись, як згадував Кравчук, «…знаходили склепи родини Сангушків…».
Особливе враження справила зупинка біля Дякової криниці, що, за легендою, напувала військо Кривоноса.
Завершальними локаціями стали меморіальна дошка на фасаді будинку, де жив Василь Іванович, та палац Сангушків із костелом Святого Йосипа.
Цей велокрос — не просто спортивний захід. Це — подорож у минуле, освітлена світлом слова. Це спосіб відчути місто і його історію серцем, пройти дорогами, якими ходив письменник, вдихнути на повні груди повітря рідного краю, про яке він писав з такою любов’ю. А також даний велокрос ще раз нагадав, що слово такої багатогранної особистості живе, його душа — з нами, а пам’ять — у серцях і на сторінках.
