95 років – це вік мудрості і осмислення свого життєвого шляху
Вже доброю традицією на Ізяславщині стало вітання довгожителів громади, людей, які потребують уваги, щирих слів та поваги. Адже зовсім небагато їх лишилося – наших сивочолих бабусь та дідусів, яким доля подарувала життєві випробування, довголіття і наснагу дочекатись сьогодення.
Однією з когорти таких ювілярів у нашій громаді є корінна ізяславчанка Голик Зінаїда Петрівна, котра сьогодні відзначає своє 95-ліття.
До світлої оселі жінки в цей день завітали представники Ізяславської міської ради. З посмішкою, приваблива у своєму поважному віці, світла, натхненна і доброзичлива господиня дому була зворушена увагою візитерів.
Ювілярка ніколи не сподівалася, що зустріне такий поважний і сивий ювілей, оскільки їй, як і кожному із покоління довгожителів, довелося пережити усі страхіття ХХ століття: Другу світову війну, повоєнні роки, роки відбудови України. Ніколи не думала, що на її життєвому шляху буде ще одна війна... російсько-українська… Нема нічого страшнішого за війну, що принесла смерть, руїни, горе та біду. Рік тому у цей же день, коли Зінаїда Петрівна відзначала свій 94-й день народження, її родину спіткало велике горе – загинув онук, обороняючи свою Батьківщину. Ця втрата стала ще одним важким ударом для ювілярки, але вона продовжує знаходити сили жити далі. На своєму життєвому шляху іменинниці вдалось побачили не одну перемогу, а тепер ставить собі за мету дочекатись та відсвяткувати довгоочікувану Перемогу у війні з російськими окупантами.
Весь трудовий вік довгожителька трудилась у бухгалтерській сфері на благо рідної Ізяславщини, а зараз продовжує трудитись на благо сім’ї, котра є її найбільшою гордістю та підтримкою. Для своїх дітей, онуків та праонуків ювілярка ж – наймиліша, найрідніша, найдорожча, найкраща у світі матір та бабуся, яка навчила їх бути працелюбними, долати труднощі, поважати людей, любити життя, цінувати кожну його мить. Берегиня сімейних традицій, тепла та затишку в родині - огорнута постійною турботою, увагою і теплом рідних. Тож усією душею прагнуть, аби мати та бабуся ще довго жила, дають її наказ дожити поки що до сторіччя. Аби вони мали куди приїжджати, знову і знову турбуватися про неї, ходити по рідній землі, де народилися та набралися сил. Аби ще довго-довго у їх серцях жила дорога до матері та бабусі. Адже родина – це найголовніше.
На прощання представники міської ради побажали ювілярці зберігати свою іскру та радість до життя і зустріти 100-річний ювілей у колі люблячих рідних та друзів.
Привітання ювілярів та вшанування довгожителів є важливим елементом у житті нашої громади. Це не лише вияв поваги та вдячності за їхній внесок у розвиток краю, але й можливість зберегти живу історію через спогади тих, хто її творив. Такі як Зінаїда Петрівна є справжнім скарбом для Ізяславщини, це символ стійкості та непохитної віри в краще майбутнє.
