Невтомній сільській трудівниці – 95!
Сьогодні, 22 квітня, невтомній трудівниці села Припутні Білівського старостинського округу Слісарчук Ользі Степанівні виповнився славний ювілей – 95 років від дня народження.
З цією поважною датою ювілярку вітала численна родина. До цієї приємної місії доєднались й окремі односельці на чолі із старостою старостинського округу Миколою Чорним. Від імені Ізяславської міської територіальної громади вони щиро віншували довгожительку квітами, подарунками та бажали їй міцного здоров’я, любові і турботи від рідних, спокійної і захищеної старості й ще довгих років життя. А 95-річна ювілярка у знак вдячності за увагу до себе пообіцяла зустрічати їх на своє століття.
Дивлячись на цю привітну жіночку, важко повірити, що за її плечима вже майже сотня прожитих літ. У народі кажуть: «у житті – як на довгій ниві», тож Ользі Степанівні всього довелось пережити: були і сумні, і радісні моменти. Дитинство пролетіло птахом як один день. А юність – обпалена Другою світовою війною. Не раз дивилася смерті в обличчя та відчула біль втрати рідних (на фронті загинув батько, довелось як найстаршій доглядати своїх трьох менших братиків, бути опорою для матері). Також довелось на своєму віку побачити свавілля радянської влади, голодомор, повоєнну скруту і важку відбудову України після руйнації.
Усі роки пройшли у виснажливій праці – трудові будні провела спочатку на Клубівському заводі (пішки добиралась з с.Мислятин (родом звідти) до с.Клубівка), а потім у пошуках кращої долі – на роботах в Сибірі, а згодом після заміжжя та повернення на свою Батьківщину – ланковою у місцевому колгоспі (Білівський старостинський округ).
Все своє життя присвятила роботі та сім’ї (виховала двох дітей), а нині втішається ще й трьома онуками та трьома праонуками. На схилі літ вона зосталася вдовою, проте під опікою доньки. Негаразди загартували в ній дух непохитної жінки, яка на своєму життєвому шляху пережила безліч тяжких і щасливих моментів. І за це Господь подарував їй довголіття.
Не думала Ольга Степанівна й не гадала, що на своєму довгому віку доведеться ще раз пережити страшне лихоліття війни. Щодня і щоночі бабуся своєю материнською молитвою обіймає весь світ. Прихиляє святі Небеса до своїх рідненьких, ревно молиться за сина та всіх, хто перебуває на окупованій російським ворогом території України. Й слізно просить у Бога, щоб чимшвидше послав довгоочікувану перемогу та мир нашій стражденній Батьківщині.
Для сучасного покоління літні люди є не тільки носіями наших традицій, але й джерелом глибокої життєвої мудрості та гідності. А тому спілкування з ними формує світогляд молодих людей, допомагає вистояти у складний час, як нині.
На жаль, історія повторюється, проте ми, сучасне покоління, неодмінно все здолаємо! Бо ми – нащадки наших дідів-прадідів, ми - українці! Шануймо наших довгожителів, адже - це жива історія нашого краю!
