Невже 90 років — то так багато?
Вчора, 11 квітня, на життєвий поріг довгожителя, мешканця села Радошівка Ящука Адама Олексійовича завітав ювілейний - дев’яностий день народження. Привітати іменинника із поважною датою, окрім родини, друзів та сусідів завітали також староста Радошівського старостинського округу Володимир Годованець та представники закладів культури округу. І не з порожніми руками, а з подарунком та квітами.
Не зважаючи на поганий зір, оптимізму у поважному віці Адаму Олексійовичу вистачить на кількох збайдужілих до життєвих буднів і свят молодих людей. Скажімо, у день 90-річчя він із щирою усмішкою зауважує: ні фізично, ні духовно не відчуває свого віку і йому зовсім не здається, що за плечима — чималий відрізок власної долі.
Непростий життєвий шлях пройшов ювіляр, його доля, як і в більшості, народжених у тридцятих роках минулого століття - це тернистий шлях, що пролягає крізь різні історичні періоди, які супроводжувалися війнами, розрухою, голодом, відбудовою. Змалку пізнав ціну хліборобської праці. Як і більшість чоловіків того часу, іменинник довгий час працював у місцевому колгоспі, а саме – столярем. Потім трудовий шлях пролягав вчителем трудового навчання у місцевій школі. А на схилі літ вже вдруге доводиться переживати лихоліття війни...
Найціннішим своїм надбанням та гордістю, вважає свою родину. Разом із коханою дружиною зростили та виховали доньку та кілька онуків. На жаль, так склалася доля, що ювіляр похоронив свою половинку та онука-оборонця. Звісно, у 90 років непросто давати раду багатьом життєвим викликам. Та все ж він із більшістю з них справляється самотужки. Також сивочолому, досвідченому іменнику допомагає його донька.
Букети квітів, подарунки та найщиріші побажання приємно вразили іменинника. Довгожитель щиро подякував гостям за привітання та запросив на свій наступний ювілей.
