Немеркнуче світло великого подвигу
Важке випробування випало на теперішнє покоління України – захищати свій народ і країну. На жаль, у ХХІ столітті ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові вбивства мирних людей, руйнування спадщини й скалічення сотень тисяч життів України. Після повномасштабного вторгнення окупантів терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупував агресор. Всі ми пам’ятаємо Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, інші населені пункти Чернігівщини, Сумщини, Донбасу та Луганщини… Цинічна та кривава війна, розпочата росіянами, кардинально змінила життя й мешканців Ізяславщини. Наша громада втратила багато синів, котрі стали щитом на захист своєї країни, її свободи і незалежності. Цьому подвигу немає ціни. Кожне життя – безцінне! Та є людська вдячність і визнання ….
Вчора, 13 лютого, у приміщенні Ізяславської міської ради зібрались родини трьох загиблих воїнів, керівництво Ізяславської та Плужненської громад, Шепетівської райдержадміністрації, третього відділу Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аби згадати тих, хто пожертвував власним життям за право жити вільно на Богом даній землі. Під час зустрічі відбулось вручення рідним загиблих оборонців високих державних нагород. Це саме той випадок, коли відзнаки вручати невимовно боляче, адже вони присвоєнні посмертно. А повинні ці нагороди бути біля серця самого Героя та гордо прикрашати його груди. Кожен із наших полеглих побратимів щиро та віддано виконував свій конституційний обов'язок, зробив все, аби звільнити Україну від окупантів, нажаль, ціною власного життя.
Відповідно до указу Президента України Володимира Зеленського за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі, посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня:
Борисюка Володимира Миколайовича (Ізяславщина);
Тимощука Олександра Володимировича (Плужненщина);
Нікітішина Олександра Вікторовича (Ізяславщина).
Немає слів, які хоча б на мить могли полегшити горе для родин Воїнів Світла. Горе, яке неспіввимірне ні з чим, з яким змиритися несила.
Жодні нагороди не можуть вгамувати біль батьків, які вже ніколи не зможуть пригорнутися до плеча люблячого сина; дружин, котрі стали навіки коханими Янголів; дітей, котрі ніколи не відчують надійну батьківську підтримку. Це горе для кожної родини, для громади, для України. Проте ці найвищі державні нагороди – це нагадування кожному із нас про подвиги сучасних українських Героїв, про їхню відважність, хоробрість та самопожертву. Ці нагороди — це символ пам'яті та вдячності всього народу за неоціненний внесок Новітніх Героїв у захист і безпеку нашої країни.
Ніколи не пробачимо росії смертей українців, обірваних доль, нездійснених мрій…
Ніколи не пробачимо сліз матерів, розлуки дружин, одиноку старість батьків….Ніколи…..
Назавжди закарбуємо в своїй пам’яті якою ціною Україна виборює мир на своїй Богом даній землі!
Слава Героям! Слава Україні!
